Світ меблів для Наталії відкрився у 2020 році. Придбавши квартиру у Сіверськодонецьку в кредит та не маючи достатньо коштів на нові меблі, вона надихнулася досвідом куми та ідеями з Pinterest і вирішила власноруч перефарбувати стару кухню та відновити пошкоджені деталі з тирси. Це настільки її захопило, що у 2021 році вони з чоловіком в орендованому гаражі зробили ремонт, поставили буржуйку та облаштували першу справжню майстерню. Це було лише хобі для душі, у вільний від роботи час, хоча вона вже тоді мріяла, що колись це може стати великою справою. Рятівне коло: пропозиція чоловіка Хто знав, що ця мрія здійсниться, коли їй примусово доведеться покинути свій дім через повномасштабне вторгнення та переїхати спочатку до Одеси, а потім до Хмельниччини. “Після смерті мами через хворобу, а потім трагічної загибелі тата на війні, я опинилася у відчаї. Майже рік це тривало, поки мій чоловік-військовий не прийшов у відпустку. Він повів мене в магазин інструментів, де тихо сказав: може ти ще раз спробувала б почати заново? З цього моменту почався мій шлях від аматорського перефарбовування до професійної реставрації”, - сказала вона. Навчання та поява “шкульгавого столу” Наталія почала шукати українських наставників. Вона придбала свій перший онлайн-гайд за 450 гривень у майстрині з Миколаєва. Звідти вона дізналася про більш екологічні фарби, лаки й інші деталі, які допомагають у процесі фарбування меблів. “Ця дівчина транслювала у своєму блозі свої роботи, техніки і я за нею “підглядала”. Потім вона оголосила набір на новий інтенсив, але вже більш дорожчий. Порадившись із чоловіком, ми прийняли рішення, що я піду навчатися”, - розповіла Наталія. І тут, аби більше мотивувати учасниць, організаторка курсу оголосила конкурс робіт. Її підписники мали обрати найкращу - за кількістю лайків. Новим місцем сили для неї стало господарське приміщення людей, які їх прихистили після евакуації з Луганщини. “Я розповіла нашому господарю, чим захоплююся, і він радо погодився мені допомогти. В приміщення, яке він мені виділив і впридачу дозволив користуватися його інструментом, я перенесла старий стіл, який взяла у товариша свого покійного батька для реставрації. І який зовсім скоро став знаменитим”, - розповіла жінка. Той стіл був у жахливому стані: стільниця порубана, а ніжки повністю поїдені шашелем (жуком-деревоїдом). Одна з ніжок виявилася зламаною і криво посадженою на цвях. Майстриня вирішила цю проблему як справжній хірург: вирівняла ніжку за допомогою металевого прута всередині. Щоб врятувати деревину, Наталія використала понад тисячу зубочисток. Кожну вона вмочувала в клей і вручну вставляла у отвори, які залишив шашіль. “Всі дівчата були шоковані моїм рішенням та наполегливістю. Я ще прикрасила його позолотою та ексклюзивними в'язаними серветками ручної роботи, які імітували різьблення. Неочікувано для себе я зайняла перше місце”, - з посмішкою розповіла Наталія. Старий стіл нагадував Наталії бувалого, битого боями ветерана, який шкутильгав, і тому вона жартома назвала цей виріб “шкульгавий стіл” “Цей стіл я подарувала його власнику на знак вдячності, зробивши до нього два стільці”, - додала вона. Жага до справжньої реставрації Своє хобі Наталя стала активно демонструвати в соцмережах, завдяки чому про неї дізнавалися люди і почали надходити серйозні запити. Але тут вона зіткнулася з власними професійними межами. “Одного разу мене попросили відреставрувати старовинну швейну машинку, яка дісталася замовнику у спадок від прапрабабусі. Згодом інший клієнт приніс старовинний годинник, поїдений шашелем, де не можна було використовувати прості агресивні хімікати. Я, прямо кажучи, побоялася і зрозуміла, що не готова взятися - адже це дуже серйозна реставрація”, - говорить майстриня. Але разом із тим Наталія розуміла, що перефарбовувати старі речі їй було вже недостатньо - вона хотіла рятувати антикваріат та зберігати автентичну красу благородної деревини. Дороге навчання та тумба, над якою “треба плакати” На початку 2025 року вона робить рішучий крок: звільняється з основної роботи, офіційно відкриває ФОП і купує дуже дороге навчання з класичної реставрації. Нова наставниця виявилася надзвичайно суворою. Вона відхиляла всі прості меблі, які героїня пропонувала для екзамену, поставивши умову. “Вона сказала: якщо ви хочете брати курс у мене, то ви маєте плакати над предметом, аби вижати з мене максимум знань. Так у мене з'явилася напівзруйнована низька тумбочка, над якою я таки ледь не плакала”, - згадує дівчина. Але в руках Наталії ця тумба також перетворилася на справжній шедевр, а процес реставрації нагадував алхімію. Наталія вчилася власноруч варити натуральний віск для заповнення тріщин і цей процес супроводжувався несподіваними пригодами. “Мене почали атакувати бджоли. Я не могла зрозуміти, у чому справа, поки не додумалася, що їх притягує аромат плавленого справжнього воску”, - сміючись згадує вона. Щоб зробити тумбу сучасною та високою, героїня вирішила власноруч виготовити для неї фігурні ніжки “кабріоль”. Не маючи професійних верстатів, вона малювала ескізи олівцем, вирізала складні форми звичайним лобзиком та фрезером із дешевої соснової дошки, а потім ідеально вишліфовувала їх вручну. За допомогою тонування та покриття натуральним шилаком (природна смола, яку виділяють тропічні комахи), вона перетворила дешеву сосну на візуально дорогий матеріал. “Сьогодні я продаю цю тумбу за 18 000 гривень”, - додала майстриня. Так Наталія, яка колись втратила все і не хотіла обживатися навіть інструментами, тепер має офіційний бізнес, розробляє власний сайт для своїх виробів та пише заяви на гранти. Її головна мета сьогодні - масштабуватися та залучити до роботи інших переселенців, щоб разом повертати до життя не лише старі меблі, але й людські долі. Ксенія Новицька Фото надала Наталія Черна