Записка має назву «Сценарії досягнення миру в конфлікті Росія — Україна» і датована квітнем 2026 року. У відкритому доступі опубліковані скриншоти 22 сторінок документа. Його автори аналізують воєнне та економічне становище Росії й України, позиції США та Європи, а також наводять імовірність і можливі строки реалізації кожного сценарію. Справжність документа незалежно не підтверджена. «Сбербанк» не коментував можливий витік, а оригінального файла з метаданими у відкритому доступі немає. Невідомо також, хто саме підготував записку і чи була вона створена співробітниками банку. Додаткові сумніви щодо походження документа виникли після того, як джерело Meduza у російському фінансовому секторі припустило, що текст міг бути створений за допомогою чатбота. Сервіс Pangram, який визначає ймовірність машинного походження текстів, оцінив 83% англомовного тексту записки як згенерований штучним інтелектом. Водночас результати таких детекторів самі по собі не можуть достовірно підтвердити або спростувати авторство документа, хоча б тому що ШІ могли використовувати й працівникі "Сбербанка" при підготовці аналітичної записки. Попри сумніви записка цікава як одна з моделей розвитку війни, побудована на основі ситуації у квітні 2026 року. У ній враховані стан російської економіки, людські та виробничі ресурси, удари України по російській інфраструктурі, можливості оборонної промисловості, західна підтримка України та політика президента США Дональда Трампа. Автори документа розподілили ймовірність між вісьмома сценаріями так, щоб разом вона становила 100%. Найбільш імовірним вони назвали замороження війни внаслідок домовленості за участю Трампа — 32%. Ще 22% віддали так званому корейському сценарію, за якого масштабні бойові дії припиняються без мирного договору або навіть формального перемир’я. Таким чином, сукупна ймовірність двох варіантів замороження війни у записці становить 54%. Натомість можливість здобуття Росією вирішальної воєнної переваги оцінена лише у 7%. Однак наведені відсотки не мають поясненої методики розрахунку, а частина використаних у документі військових, економічних і соціологічних даних не супроводжується посиланнями на джерела. Тому ці оцінки варто розглядати не як передбачення майбутнього, а як набір можливих сценаріїв та умов, за яких вони могли б реалізуватися. Які сценарії розглядають автори записки Вирішальна воєнна перевага Росії — 7%. Цей сценарій передбачає встановлення Росією повного контролю над Донецькою, Луганською, Запорізькою та Херсонською областями в їхніх адміністративних межах. Окремо у документі згадується Харківська область, яку автори називають своєрідним «політичним символом». Для реалізації такого сценарію Росії, за їхньою оцінкою, знадобляться мобілізація ще 300–500 тисяч осіб, значне збільшення авіаційної підтримки та відновлення ППО над тиловими об’єктами. Можливий строк реалізації — від 12 до 24 місяців. Виснаження західної підтримки — 12%. Росія отримує можливість нав’язати свої умови не через воєнну перемогу, а через скорочення допомоги Україні. Автори вважають, що для цього мають одночасно відбутися падіння підтримки України у США, енергетична криза в Європі та внутрішньополітична криза в Україні. Горизонт цього сценарію — 12–18 місяців. Угода за участю Трампа — 32%. Це найбільш імовірний, за оцінкою авторів, варіант. Він передбачає зупинення бойових дій на наявній лінії фронту, часткове зняття санкцій із Росії та відмову від вступу України до НАТО. У записці припускають, що президент США може спробувати досягти домовленості до проміжних виборів у листопаді 2026 року. Можливий строк — 6–12 місяців. «Корейське» замороження — 22%. Інтенсивність бойових дій знижується, але сторони не укладають мирної угоди або навіть формального перемир’я. Лінія фронту стабілізується, а удари безпілотниками та інші бойові дії меншої інтенсивності продовжуються. Горизонт такого сценарію — 6–18 місяців. Назву «корейський» автори використовують умовно. Історична Корейська війна завершилася у 1953 році формальною угодою про перемир’я, тоді як у цьому сценарії допускається фактичне припинення масштабних бойових дій навіть без такої угоди. Затяжна війна — 15%. Переговори не дають результату, а жодна зі сторін не отримує можливості для вирішального прориву. Війна триває ще два-три роки приблизно з нинішньою інтенсивністю, поступово виснажуючи економіку та людські ресурси обох країн. Компромісний мир — 5%. Сторони укладають повноцінний мирний договір із взаємними поступками. У документі розглядається часткове або повне повернення Україні окупованих територій Запорізької та Херсонської областей в обмін на визнання російського контролю над Кримом і частиною Донбасу. Україна отримує гарантії безпеки та можливість вступу до ЄС, а питання членства в НАТО відкладається на 15–25 років. Мир на умовах України та Європи — 2%. Росія відступає до лінії, яку автори документа називають «кордонами 2014 року», або до міжнародно визнаних кордонів України 1991 року. Крим у першому випадку залишається предметом переговорів, у другому — повертається Україні. Україна вступає до НАТО, а Росія виплачує репарації. Автори вважають, що такий розвиток подій можливий лише у разі економічного колапсу Росії, масштабної воєнної поразки або зміни політичного режиму. Непередбачувані події — 5%. До цієї групи зараховані ядерна ескалація, удар по ядерному об’єкту, пряме зіткнення Росії з НАТО, зміна влади в одній із країн, різке загострення на Близькому Сході або технологічний прорив у застосуванні автономних безпілотників. Які слабкі місця Росії названі в документі Одним із головних обмежень Росії автори вважають нестачу людей. За їхньою оцінкою, більшість нових контрактників використовують для поповнення втрат, а не для створення нових підрозділів. Тому для масштабного наступу може знадобитися нова мобілізація. Водночас її називають значним політичним ризиком для російської влади. Інша проблема — захист тилу. У записці стверджується, що Росія втратила до 35% компонентів систем ППО, а виробництво комплексів С-300 і С-400 не компенсує втрати. Через це російські нафтопереробні підприємства, військові аеродроми та інші об’єкти залишаються вразливими для українських ударів. Значну увагу автори приділяють стану економіки. Вони вказують на високу ключову ставку, падіння нафтогазових доходів, збільшення бюджетного дефіциту та скорочення ліквідної частини Фонду національного добробуту. Воєнні витрати підтримують виробництво в оборонному секторі, але водночас витісняють інвестиції та кредитування у цивільній економіці. Окремо згадані проблеми російської оборонної промисловості. Йдеться про нестачу працівників, західної мікроелектроніки, боєприпасів і двигунів для літаків, ракет та кораблів. Автори оцінюють кадровий дефіцит оборонних підприємств у 80–400 тисяч осіб. Ще одним ризиком названо технологічне змагання. Росія має більші виробничі можливості, але Україна, за оцінкою авторів, швидше впроваджує західне програмне забезпечення, машинне навчання та автономну навігацію. Вирішальну перевагу може отримати сторона, яка першою навчиться застосовувати великі автономні групи безпілотників без постійного керування операторами. Автори також прогнозують поступове накопичення в російському суспільстві втоми від війни. Нова мобілізація, зниження рівня життя та тривале продовження бойових дій можуть послаблювати підтримку влади. Водночас можливість швидких масових протестів у документі оцінюють як низьку через контроль силових структур. Що відбулося після квітня 2026 року Від появи записки минуло лише чотири місяці, тоді як часовий горизонт більшості її сценаріїв становить від пів року до трьох років. Тому говорити про справдження прогнозів зарано. Проте вже можна перевірити, чи рухаються події в закладених авторами напрямках. 1. Росія не здобула вирішальної переваги на фронті У травні, за даними Black Bird Group, наведеними Reuters, російські війська захопили близько 82 квадратних кілометрів української території проти 94 квадратних кілометрів у квітні. Навіть деяке прискорення просування влітку не створило умов для швидкого захоплення решти Донеччини. Це ще не спростовує сценарій №1, адже автори відводили на його реалізацію 12–24 місяці. Проте станом на кінець серпня події не показують формування передумов для швидкої вирішальної воєнної переваги Росії. Поточна динаміка більше нагадує сценарій №5 — затяжну війну на виснаження. 2. Переговорні канали активізувалися, але прориву немає У серпні Україна передала американським представникам нові пропозиції щодо завершення війни. До 25 серпня Київ разом зі США та європейськими партнерами підготував односторінковий документ з ідеями, які мають бути представлені Москві. Серед них — один із варіантів припинення вогню. Володимир Зеленський заявив, що бачить можливість американського посередництва щонайменше до літа 2027 року. 28 серпня радник президента Кирило Буданов повідомив, що найближчим часом можуть відбутися технічні переговори, але застеріг від очікувань швидкого результату. Росія при цьому продовжує вимагати, щоб Україна відмовилася від територій Донбасу, які Москва досі не контролює повністю. 25 серпня Москву також відвідав директор ЦРУ Джон Реткліфф. Кремль підтвердив його зустрічі з керівниками російських спецслужб, але не розкрив змісту розмов. З Путіним Реткліфф не зустрічався, хоча російського президента поінформували про результати. Публічних ознак прориву після поїздки не з’явилося. Такі контакти підтримують можливість сценарію №3 — домовленості за американського посередництва. Однак наразі вони свідчать радше про пошук формули переговорів, ніж про близькість самої угоди. 3. Західна підтримка не обвалилася На липневому саміті НАТО союзники зобов’язалися надати Україні 70 мільярдів євро військового обладнання, допомоги та навчання у 2026 році та заявили про намір зберегти щонайменше еквівалентний рівень підтримки у 2027-му. Це не усуває залежності України від зовнішньої допомоги й не гарантує, що обсяги підтримки надалі не зміняться. Проте станом на серпень передбаченого у сценарії №2 швидкого обвалу західної підтримки не відбулося. До того ж одна з важливих умов цього сценарію — енергетична криза в Європі взимку 2026–2027 років — ще не могла бути перевірена. Тому робити остаточний висновок про його нереалістичність зарано. 4. Удари по російському тилу стали системним фактором Українські атаки на російські нафтопереробні підприємства помітно посилилися. У липні безпілотники атакували Омський НПЗ приблизно за 2700 кілометрів від контрольованої Україною території. Наприкінці серпня наслідки ударів стали ще помітнішими. За даними джерел Reuters, виробництво бензину в Росії впало приблизно до 70% внутрішнього попиту. Після аварійних зупинок великих НПЗ у низці регіонів знову запроваджували обмеження продажу, а Росія була змушена збільшувати імпорт пального. Російська влада також продовжила обмеження на експорт бензину й дизельного пального до кінця січня 2027 року, хоча для частини виробників дизелю передбачені винятки. Це узгоджується з однією з тез записки — про дедалі більшу вразливість російського тилу до українських ударів. Водночас атаки поки не позбавили Росію можливості продовжувати війну, тому найкраще вписуються у сценарій №5 — тривале взаємне виснаження. 5. Економічний тиск на Росію посилився, але до колапсу далеко За перше півріччя дефіцит російського бюджету досяг 5,73 трильйона рублів — у 1,7 раза більше, ніж за відповідний період роком раніше. Федеральні видатки перевищують раніше заплановані показники, а високі воєнні витрати залишаються одним із чинників тиску на бюджет. Водночас Центробанк поступово пом’якшує монетарну політику. У червні ключову ставку знизили до 14,25%, а наприкінці липня — до 14%. Сам регулятор пояснював рішення послабленням поточного інфляційного тиску, але водночас наголошував, що проінфляційні ризики залишаються значними. Економічні проблеми можуть збільшувати для Кремля вартість продовження війни, однак поки не створюють умов для сценарію №7 — російського економічного колапсу і миру на умовах України. Значно ближчими залишаються сценарії виснаження, заморожування або політичної угоди. 6. Іранський ризик розвинувся, але не за найгіршим сценарієм До групи «чорних лебедів» автори записки включили так званий «іранський каскад» — подальше розростання конфлікту навколо Ірану, проблеми зі судноплавством через Ормузьку протоку, різкий стрибок цін на нафту та перенесення уваги США з України на Близький Схід. Важливо, що сама війна США та Ізраїлю з Іраном почалася ще 28 лютого 2026 року, тобто до появи квітневої записки. Тому автори прогнозували не виникнення кризи, а можливі наслідки її подальшого розростання. До кінця серпня конфлікт справді перетворився на тривалий фактор енергетичної нестабільності, а судноплавство через Ормузьку протоку залишалося ускладненим. Проте максималістські припущення документа не реалізувалися: Brent не досяг 200 доларів за барель, глобальної рецесії не сталося, а наприкінці серпня ціна нафти перебувала нижче 90 доларів. Отже, один із підсценаріїв №8 розвивався у передбаченому авторами напрямку, але не набув масштабу, здатного радикально змінити перебіг російсько-української війни. Який сценарій наразі найближчий Станом на кінець серпня жоден із восьми сценаріїв не реалізувався повністю. Крім того, минуло надто мало часу, щоб оцінювати прогнози, розраховані на пів року, рік або навіть три роки. Проте поточна динаміка найбільше нагадує сценарій №5 — затяжну війну на виснаження. Росія не отримала вирішальної воєнної переваги. Західна підтримка України не обвалилася. Дипломатичні контакти пожвавилися, але не привели до угоди. Удари по російській інфраструктурі та бюджетні проблеми збільшують ціну війни для Москви, проте поки не позбавляють її можливості продовжувати бойові дії. Поряд із цим зберігаються передумови для сценарію №3 — угоди за американського посередництва. Саме цей варіант автори документа називали найімовірнішим — 32%. Спільні пропозиції України, США та Європи, контакти між Вашингтоном і Москвою та можливість нових технічних переговорів показують, що дипломатичний канал існує. Проте між самим фактом переговорів і готовністю сторін прийняти політичну формулу завершення війни залишається велика відстань. Для сценарію №4 — фактичного заморожування без мирного договору — поки наявна лише частина передумов. Жодна сторона не здатна швидко досягти стратегічного прориву, але водночас немає головної ознаки такого сценарію — стійкого зниження інтенсивності бойових дій. Головний проміжний висновок полягає в тому, що записка краще описала не конкретне майбутнє, а структуру можливих розв’язок. Після квітня події не пішли за одним чистим сценарієм. Вони одночасно містять ознаки затяжної війни, американського переговорного тиску, поступового виснаження російського тилу та впливу зовнішніх криз. Саме тому документ може бути цікавим як аналітична модель розвитку війни — навіть якщо його походження так і не буде підтверджене. Олексій Дмитренко Додаткові джерела, використані у статті: The Insider — Sberbank analysts put Russia’s chances of winning war against Ukraine at 7%, internal documents hacked by Black Mirror reveal Meduza — Hackers published a Sberbank memo war-gaming eight endings to the war in Ukraine Reuters — Russia bets on air war as it stumbles on the battlefield Reuters — Ukraine's Zelenskiy sees window for U.S. mediation until summer 2027 Reuters — Senior Ukrainian official expects ‘technical talks’ on Russia's war soon Reuters — Kremlin says US spy chief met with Russian counterparts during Moscow visit NATO — The Ankara Summit Declaration Reuters — Russia's gasoline output drops to 70% of domestic demand late in August after drone attacks Reuters — Russia extends diesel, gasoline export bans until end of January 2027 Reuters — Russia's 2026 budget deficit may exceed plans by $12.85 billion due to higher spending Банк Росії — Key Rate AP — Iran's new leaders are defying the US and Israel after 6 months of war Reuters — Morning Bid: Six months and counting