На початку травня поточного року уряд оголосив про фінансування 3300 житлових ваучерів для учасників бойових дій зі статусом внутрішньо переміщеної особи. Так, одна із родин тимчасово окупованої Старобільської громади потрапила у цей перелік та отримала можливість придбати житло на підконтрольній території. Про цей шлях та про те, які “підводні камені” можуть очікувати, розповіла Галина, переселенка та дружина військовослужбовця зі Старобільщини Родина Галини та Дмитра покинула рідний Старобільськ у 2022 році. Дмитро, як військовослужбовець Державного прикордонного загону імені Дмитра Пікуса, зустрів повномасштабне вторгнення вдома і захищав Луганщину, а потім продовжив службу в інших місцях. Галина з маленьким сином змушена була провести два місяці в окупації, перш ніж змогла виїхати до Хмельницького. Протягом кількох років після евакуації родина стикалася з типовими труднощами переселенців: постійні переїзди, складність пошуку житла з дітьми та емоційна виснаженість від неможливості створити справжній затишок в орендованих квартирах. “Ти завжди тримаєш руку на пульсі: аби нічого не зламалося в квартирі, переживаєш про підвищення вартості оренди, що є досить болючим питанням для всіх переселенців”, - каже дівчина. Програма та етапи отримання житла: досить швидко Надія з’явилася лише на четвертий рік поневірянь, коли родина отримала сповіщення про фінансування житлового ваучера за програмою “єВідновлення” за компонентом «Житло для ВПО з ТОТ» для ветеранів та військовослужбовців. Як розповіла Галина, процес пішов швидко: заяву схвалили ще 1 грудня 2025 року. “1 травня цього року ми подали заявку на зарезервування коштів, а вже наступного дня вони надійшли на рахунок. З того часу ми мали лише 60 днів, щоб знайти житло та реалізувати ці кошти”, - розповідає вона. Ріелтори та проблеми Під час пошуку квартири родина зіткнулася з низкою проблем, зокрема з великою кількістю фейкових оголошень - ”заманух” від рієлторів, які створювали штучний попит на ринку. “Вони виставляють оголошення красивої квартири чи то будинку за привабливою ціною. Ти дзвониш туди, а тобі говорять, що її вже немає, або кажуть, що за неї вже внесли завдаток. І починають пояснювати, що вам потрібні їхні послуги і це, по суті, правда, бо ти не можеш серед оголошень знайти реальний варіант, а часу обмаль”, - каже Галина. Проте, родині пощастило. За словами дівчини, вони розглянули варіант вторинного житла поблизу Хмельницького і не пошкодували. “Ми знайшли велику і красиву квартиру з моїх мрій. Так, не в самому місті, але, враховуючи наш бюджет та ситуацію, кращого не могло бути”, - ділиться вона. Після того, як родина внесла завдаток, почалися процедури переоформлення. Як зауважила Галина, все досить швидко врегулювали та підписали. “Крім того, важливо враховувати додаткові витрати, які не покриває ваучер: переоформлення 2% (1% пенсійного збору, 1% держмита), послуги нотаріуса, рієлтора та оцінку майна ми сплачували самостійно. Також на таке житло накладаються певні обмеження — протягом 5 років його не можна продавати, дарувати чи навіть офіційно змінювати технічний паспорт через перепланування. Але ми й не плануємо цього робити”, - каже дівчина. У новій оселі Вже майже тиждень вони облаштовують нову оселю. За звичаєм до хати пускають першим кота, а вони запустили папугу, про якого так мріяв син. “Він давно хотів собі пернатого друга, але ж не могли купити, бо на орендованій квартирі ніхто не дозволяв заводити такого “мешканця”. Тепер він є у нас. І наш дім. Залишилося дочекатися Перемоги!”, - сказала Галина. Ксенія Новицька