У Старобільську Ірину знає ледь не кожен місцевий мешканець. Майже на всіх святах її можна було побачити з пензликом в руках. Вона розмальовувала хною тіла дівчат, продавала свої робити, знайомила людей з творчістю, проводила майстер-класи з розпису в різних техніках. Але все змінила війна. Покидаючи рідне тимчасово окуповане місто, Ірина навіть не взяла із собою фарби. Тому їй довелося почати все з самого початку. Переїзд до Англії: перші кроки Розуміючи, що війна не закінчиться так швидко, як би того хотілося, Ірина разом із родиною виїхала до Британії, де вже понад рок проживає у місті Уотфорд, передмісті Лондона. «Скажімо так, очікування у мене були завищені. Думала, ось приїду за кордон, матиму замовлення. Але все сталося не так, як гадалося. Ті принципи та стратегії продажів, які працювали в Україні, тут абсолютно не працюють. Тому, я все починаю з «нуля», - розповідає Ірина. За її словами в Англії, митці продають свої картини через галереї та крафтові торгівельні майданчики. Потрапити туди зі своїми роботами – надзвичайно складно. Поки Ірині не вдалося цього зробити. Портрет Залужного за 400 фунтів Натомість вона малює і продає свої товари на різних благодійних аукціонах та ярмарках. «Першу річ, яку я розмалювала через два місяці після початку війни в Англії, була джинсовка. Я намалювала на ній українську жінку у віночку з портретом Сергія Волини й призовом #extraction_the_military_of_mariupol. Я намагалася через творчість привернути увагу суспільства до важливої й болісної теми…», - згадує художниця. Ірина Базикіна постійно бере участь у благодійних аукціонах, звідки кошти йдуть на потреби української армії. «Це мій посильний вклад у нашу Перемогу. Я надзвичайно рада, що можу це робити зараз. І я робитиму це поки можу і поки це буде потрібно. Не можу сказати, що я продала щось тут дуже дорого, але є полотно, яким я пишаюся. Я намалювала портрет нашого залізного Генерала Залужного. Його купив українець, який зараз живе в Нью-Джерсі, але сам родом з Одещини. Він придбав його за 400 фунтів (18 тис. 265 грн – ред.)», - розповідає старобільчанка. Творчість зближає Хобі Ірини приводить у її життя нових неймовірних людей. Так, через свою творчість вона познайомилася з латвійкою Наталею, яка, побачивши пост Ірини у Фейсбуці, замовила розмалювати її шкіряну куртку. «Вона попросила намалювати на ній щось на власний розсуд. Я зобразила жінку, яка молиться з закритими очима. Над її головою – жовто-блакитний німб. Внизу – силуети наших захисників. Ця активна, добра, чуйна жінка зараз розвинула потужну волонтерську діяльність, об'єднала навколо себе багато небайдужих людей зі всього світу, проводить аукціони й збори у твіттері, активно допомагає нашим хлопцям на запорізькому напрямку», - розповіла про замовницю Ірина. Художниця додає, що волонтерську діяльність Наталя почала з аукціонів з продажу саме її робіт. Потім до фонду долучилися багато інших майстрів зі всього світу, які безкоштовно надають свої твори на користь збору. Виставка в Парламенті Старобільчанка робить свою справу, незважаючи ні на що. Каже, що Всесвіт дарує їй можливості показувати свої робити людям. "Навіть коли немає замовлень, я продовжую малювати просто для себе і від душі, наче готуюся до якоїсь майбутньої виставки. І ці можливості проявляються згодом. Виставка в Парламенті - це чудо і дарунок долі», - каже жінка. В Уотфорді є соціальний клуб «Sunflower», який створили ветеран англійської футбольної ліги Лютер Бліссет та його жінка Лорен. Ірина розповідає, що вони допомагають українцям вирішувати різні побутові проблеми, а також проводять цікаві заходи для українського ком’юніті. «Я дуже їм вдячна за можливість мати такий досвід. Спеціально для виставки я намалювала ряд робіт з соняхами, бо насправді у британців є стійка асоціація соняхів з Україною. Хоча я майже не малювала картини раніше», - розповідає Базикіна. Полюбляють ручну роботу На цю виставку прийшло чимало людей. Британці не скупилися на похвалу робіт нашої землячки. «Вони люблять прикрашати свої будинки різними витворами мистецтва. Особливо, якщо мова йде про ручну роботу. Британці полюбляють ліхтарики з вітражним розписом та картини. І мені дуже захотілося тут почати малювати картини. Мені взагалі здається, що після тієї великої перерви у моїй творчості, я вийшла на новий рівень для себе. Мої роботи стали іншими. І я рада, що маю можливість малювати тут. Хоч і не маю належно облаштованого місця для творчості. Головне – бажання, не втрачати себе, бути вірним своєму вибору, вірити в себе і не зупинятися», - сказала художниця. Ксенія Новицька Читайте також: "Я не вважаю себе волонтером": сватівчанка разом з військовими наближає перемогу