За останні декілька місяців міські та селищні військові адміністрації Старобільського району проводили громадське обговорення щодо перейменування вулиць, провулків, сіл та селищ в населених пунктах району в рамках процесу декомунізації та деколонізації, запущеного згідно з законами України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Такі обговорення були ініційовані у Старобільській, Новопсковській, Біловодській та інших громадах. Так, у Старобільській громаді нові назви мають бути присвоєні таким топонімічним об'єктам — це 39 вулиць у місті Старобільськ та 37 вулиць у селах громади. Також іншу назву отримає село Половинкине (на обговорення винесено історичну назву Толоківка). По-новому буде зватись Новопсков та ще декілька населених пунктів Новопсковської громади. Що думають жителі Старобільщини Ми поспілкувалися з земляками, щоб дізнатися їх думку щодо перейменування населених пунктів та вулиць району. Багато хто вважає, що зміна назв - не на часі. – Я проти перейменувань. Вважаю, що розгляд цього питання наразі не є доречним, адже війна продовжується… Треба кидати всі сили на її завершення, а потім можна повернутися до цього питання. Можливо, ще й деокупації не буде, а наші посадовці вже там щось хочуть перейменовувати, – поділилася думкою старобільчанка Інна. Чимало половинчан висловилися проти зміни назви села на Толоківку. - Толоківка - це, звісно, "шедевр". Так і хочеться спитати - а хто автор і що, вибачте, курили? - написала нам в особисті мешканка Половинкиного. - Проаналізуйте думки людей - і відкладіть це. У кого питаєте - люди в окупації, у них інші проблеми. І тим, хто виїхав, гадаю, не до назв вулиць. Прочитайте коментарі і відгуки - всі, без фільтрів, і зрозумієте, що зайве це зараз. Дійсно, якщо глянути коментарі в нашому Фейсбуці - більшість з них написані саме противниками цієї адміністративної ініціативи. Але насправді є чимало людей, які підтримують цей процес. – Так треба було вчинити ще задовго до 2014 року. З перших років нашої незалежності потрібно було позбавлятися назв, які повʼязували нас з радянським та російським минулим. Шкода, що так активно декомунізовувати розпочали запізно, – висловився новопсковчанин В'ячеслав. Ідеологічна боротьба Олександр Набока, краєзнавець, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України ЛНУ імені Тараса Шевченка, переконаний, що сьогоденний стан війни продемонстрував актуальність завдання позбутися від назв, що є символами радянського і російського минулого нашої держави, де містяться маркери чужої, а головне — нав'язаної нам історії та культури. Історик зазначив, що ще 10 років тому він сам би висловився проти таких змін. З іншого боку досі залишається багато людей, що виступають проти перейменування. Професор впевнений, що такі думки навіяли українцями російські спецслужби та пропаганда, адже це відчутний прояв мʼякої політичної сили, яку застосовували росіяни до першого вторгнення у 2014 році. – Є таке цілком реальне та обʼєктивно існуюче поняття як ідеологічна, інформаційна війна, де символи відіграють важливу роль у суспільній свідомості громадян. Як мінімум, символи можуть надихнути на боротьбу або ж навпаки — робити з людей покірну масу, що й потрібно окупанту. Питання дійсно актуальне, особливо в стані не тільки широкомасштабної, а й ідеологічної війни, – пояснив Олександр Набока. Набока зазначив, що у росіян ніколи не було вагань щодо боротьби з українською історією, культурою та памʼятками. Вони чітко усвідомлюють, що таке ідеологічна пропаганда і навіщо вона потрібна. І на тимчасово окупованих територіях України загарбники це активно демонструють, знищуючи памʼятники, могили воїнів АТО/ООС, перейменовуючи вулиці та міста. – Це частина їх загальної окупаційної практики, як в радянській, так і в імперській історії росії. Так було завжди і буде. Нам також треба протистояти ворогу, – наголосив історик. Доречні приклади перейменування Як приклад доречного та вдалого перейменування історик назвав місто Бахмут, яке до 2016 року мало назву на честь радянського політичного діяча — Артемівськ. Набока наголосив, що через героїчну оборону міста назва Бахмут засяяла новим українським сенсом. – Назва Бахмут вже стала справжнім фактором української ідентичності, – підкреслив Олександр. Як приклад необхідності перейменування наш співрозмовник привів назву селища Новопсков. Коли Олександр виїжджав з окупованої Луганщини, на одному з блокпостів до нього звернувся солдат загарбницького війська, який прочитав назву селища на автобусі. – Він питає, що це за населений пункт такий - Новопсков? Мало хто знає, але ця назва утворилась завдяки російському гусарському полку з міста Псков, що на росії. Впровадження назви було повʼязане з імперською політикою контролю. Так, можливо, перейменування Новопскова буде болісним, для мене також, адже я люблю Новопсковщину. Для мене — це знаковий край Луганщини. Однак, вважаю за потрібне впроваджувати елементи української ідентичності на Луганщині. Тому як звикли до Бахмута, так звикнемо й до Закамʼянки (історична назва селища, один з можливих варіантів нової назви, яку отримає Новопсков, – авт.), – поділився думкою історик. Закінчимо цю статтю поясненнями Яни Літвінової, голови Старобільської міської військової адміністрації, які вона написала у відповідь на один з коментарів під постом про перейменування. "Я також вважаю, що деокупація перш за все. Але єдина державна політика до кінця січня 2024 - здійснити перейменування на всій території України. Якщо ми не надаємо пропозиції і не проводимо у межах можливого обговорення, перейменування робить ОВА. Іншого не дано. ...Перейменування не вимагає витрати жодної гривні бюджетних коштів, всі дані буде внесено в реєстри, переробляти документи на нові назви не потрібно". Євген Голобородько Фото з мережі Інтернет Читайте також: Що відчуває старобільчанка, яка півтора року не була на Батьківщині