Три доби на кордоні - в черзі на волю Чим далі - тим важче відбувається евакуація старобільчан до вільних від "руського миру" земель. До всіх "радощів" фільтрацій, перетину кордону з росією, проїзду проклятою територією країни-агресора, що вбиває наших людей, додались ще й велетеньскі черги на виїзді з рф. Про таку подорож нам розповіла наша землячка - старобільчанка, яка разом з батьками втікала подалі від російського божевілля Більше ніж пів року родина нашої співбесідниці залишалася в тимчасово-окупованому Старобільську, чекали на зміни, терпіли, але у вересні все ж таки наважились на евакуацію та звернулись за відповідною послугою до перевізника.
Початок евакуації
Виїхали зі Старобільська саме того тижня, коли росіяни проводили на тимчасово окупованих територіях свій псевдореферендум. Треба сказати, що людей, які хотіли покинути Луганщину до оголошення результатів "референдуму", було чимало. Особливо багато охочих виїхати було саме серед чоловіків.
Для перетину кордону автобус направився до Марківщини. Особливих проблем на прикордонному пункті не виникло - група старобільчан швиденько пройшла пункт пропуску. Успішно проїхали і шлях по рф - до КПП «Убилінка» на російсько-латвійскому кордоні. Серед перевізників вважалося, що це один з найбільш доступних та зручних пунктів пропуску. Та навряд його таким запам'ятали пасажири, яких там висадили.
Ситуація на кордоні
На українців чекала велетенська черга, яка протягалися на декілька кілометрів. Вона складалася з автомобілів. Окремо стояли люди, що прийшли перетнути кордон пішки. Ця черга теж була чимала - сягала майже кілометр і вона постійно поповнювалася. Серед охочих залишити росію переважно були українці.
Як зазначила наша співрозмовниця, росіяни пішим ходом в день пропускали майже півтори сотні людей, не більше. Прикордонники ділили українців на невеличкі групи до десяти або двадцяти осіб - в залежності від зміни.
Цивільних авто за добу перетинало кордон не більше двадцяти.
На зазначеному контрольно-пропускному пункті були і вантажівки. Їх росіяни пропускали без черг і ті їхали майже безперервно. Також без черги пропускали й громадян рф. А українців тримали на кордоні.
Сон в нелюдських умовах
Черга просувалася дуже повільно. Наша співрозмовниця вже скоро зрозуміла, що їм доведеться не тільки стояти довго, а й навіть спати під відкритим небом.
Дехто дійсно лежав на голій землі, інші знаходили піддони та шматки картону й умощувалися на них, були ті, що лежали на власних торбах. Дехто їздив до найближчого населеного пункту, аби придбати там плівки та хоч якусь тканину, щоб можна було зігрітися та сховатися від дощу. Спочатку на цьому навіть намагалися "наваритися", але врешті куплені матеріали віддавали просто так.
Разом з цим доводилося миритися з несприятливими погодними умовами. Вдень - пекуче сонце та пронизливий вітер, а вночі - холод.
Наша родина харчувалася бутербродами, які вони взяли з собою. А коли ті закінчилися, довелося купувати несмачну випічку та запивати її чаєм з магазину.
Багато хто купував локшину швидкого приготування та хот-доги, які були недешевими.
Як можна було погрітися та поспати
Були варіанти погрітися. Наприклад, люди могли зайти на декілька хвилин до однієї з заправок, що знаходилися поруч. Але, зізнається дівчина, там було дуже спекотно і витерпіти більше п’яти хвилин, щоб не почала паморочитися голова, було просто нереально. При тому жінка-касир відверто цькувала українців і не розуміла, чому всі вони «тікають від руського миру».
Також можна було погрітися і навіть поспати в одній з придорожніх крамничок, але здебільшого туди пускали на ніч мам з дітьми. На всіх місця не вистачало, тому більшість все одно ночувала просто неба.
На кордоні були й підприємці, що наживалися на людських стражданнях. Вони здавали в оренду місця в автобусі. Ціна за годину сягала від 700 до 1000 рублів. Тому охочих там покуняти було небагато.
Звичайно, що в таких умовах десятки людей отримали переохолодження, до якого додавалася фізична втома через відсутність нормального, комфортного сну і повноцінного харчування.
- Перед першою ночівлею було якось страшнувато, бо я не розуміла, як можна спати вночі на голій землі, - згадує старобільчанка. - Але я розуміла, що з цим доведеться змиритися, якщо хочеться вибратися на волю. Згодом страх зник і, це навіть стало здаватись нормою.
Панічна ситуація
На другий день серед українців почали ширитися чутки, що через декілька діб піший перехід кордону взагалі закриють і перетнути його можна буде лише транспортом, тому в черзі почали прокидатися панічні настрої. Російські прикордонники наче навмисно ігнорували українців і не давали конкретної відповіді на їх питання щодо подальшої роботи митниці.
Через такі чутки люди намагалися купувати місця у тих, хто стояв попереду черги. Українці з пішої черги почали проситися у компанію до тих, хто стояв в автомобільній черзі. Але водії зазвичай відмовлялися приймати попутників - казали, що вільного місця немає. Насправді просто боялися, що можуть виникнути проблеми при перетині кордону.
- У багатьох людей "зривало дах" і починалися справжні істерики від того, що коїлося довкола, - каже дівчина.
Згодом виявилося, що схожа ситуація з виїздом для українців спостерігалася і на інших контрольно-пропускних пунктах.
Поради для перетину кордону
Наша співрозмовниця підготували декілька порад для тих, хто збирається перетнути кордон та виїхати через росію до країн Євросоюзу.
«Візьміть із собою термос з теплим напоєм, павербанк, пледи, шкарпетки на зміну, вологі серветки, жирний крем, бо вітер та холод з сонячним світлом мають негативний вплив на шкіру. Не забудьте про теплі, а головне - зручні речі. Ковдра з підігрівом, якщо є - теж буде в нагоді. Подбайте про запас їжі, бо в крамницях та заправках, що поблизу контрольно-пропускного пункту, високі ціни. А головне - варто запастися витримкою, терпінням і бути готовим до морального та психічного тиску і до ночівлі в незручних умовах, під відкритим небом», - порадила дівчина.
Що далі
Родина нашої співрозмовниці провела в таких жахливих умовах три доби на кордоні. На четвертий день їм все ж таки вдалося перетнути кордон. А позаду них черга залишалась такою ж велетенською, як і в той день, коли вони тільки приїхали.
- Нас намагались зламати, а дії росіян на митниці можна вважати злочином проти людяності, - вважає старобільчанка. - Напевно, прикордонники мали за правило не випускати українців і мучити нас, катувати - за бажання вибратися на волю. Одразу після перетину російського кордону ми всі відчули неймовірну легкість, і навіть якесь тепло пройшло тілом, а в повітрі замість гніту та відчаю була довгоочікувана свобода!
Наразі старобільчанка перебуває в безпеці - в одній з країн Євросоюзу. На новому місці вони починають життя з початку. Втім, навіть не дивлячись на всі проблеми, дівчина вірить, що одного разу все ж таки всі вони повернуться до Старобільська, над яким буде майоріти прапор України!
Євген Голобородько
Фото з мережі Інтернет
Читайте також:
Від Старобільска до Тернополя - якнайдалі від окупації
Отримуйте новини там, де зручно!
Ми в Telegram
Ми в Facebook
Ми в Instagram
Ми в Viber
47208 Так виглядала частина черги 26 вересня на КПП "Убилінка" 47207 |
Інше по темі:
|