Про це свідчать заяви окремих політиків, закриття прийому біженців із України в деяких містах Німеччини, аналітичні дані Згідно останніх опитувань, які опублікувала Європейська правда з посиланням на BILD, готовність підтримувати біженців з України дещо знизилася, порівняно з першими днями війни. «На початку березня кожен четвертий німець (27 відсотків) був готовий тимчасово прийняти біженців з України вдома, зараз ця частка впала до 17 відсотків. Влітку майже кожен другий (47 відсотків) міг уявити роботу волонтером для біженців з України. У березні таких було 58 відсотків. Дещо знизилася і готовність жертвувати гроші для біженців з України. У березні 69 відсотків опитаних були готові це зробити. Влітку готовність жертвувати становила 58 відсотків», - пише Європейська правда з посиланнями на BILD. Можна говорити про те, що «війна вже набридла Європі», а можна це списати на «переживання німців через запровадження температурного режиму взимку у зв’язку з санкціями, які підтримала Німеччина». Але проблема криється глибше, у самій ідеології, яка «жила» там десятиліттями. Представниця Центру ліберальної сучасності Ірина Солоненко розповіла, що у Німеччині до 24 лютого росія сприймалася як партнер, а не противник. Передували цьому: - тісні економічні зв’язки взаємовигідного обміну: росія експортує сировину, Німеччина – технології. - Почуття провини перед Росією за Другу світову війну. Зверніть увагу, не перед Україною та Білоруссю, що постраждали значно більше, ніж росія. - Спадщина ідеології SPD – подолання протистояння Холодної війни через зближення і торгівлю. Як результат, росія сприймалася Німеччиною як основний партнер. Доказом цього були відповідні політичні рішення. Наприклад, відмова визнати Північний потік 2 політичним, а не економічним проектом, що посилило енергоресурсну залежність Німеччини від росії. Також варто згадати відсутність жорсткої реакції на безпрецендентне порушення росією Міжнародного права ще у 2014 році та «Мінський процес», де двигуном була саме Німеччина, а заручником – Україна. У той час і більшість засобів масової інформації не розуміли процесів, пов’язаних з анексією Криму та спробами окупувати Південь та Схід України, російська пропаганда діяла активно вже тоді, а тому й німецькі ЗМІ «ловилися» на цей гачок. Наративи про роздільність України, України як «failed state», терористів у Криму тощо були поширеними. Крім того, основними темами окрім Мінського процесу та бойових дій на Донбасі, були наступні: корупція, олігархи, проблеми з судочинством та реформами. Все це створювало імідж України як нестабільної та корумпованої держави. Звичайно, після початку війни висвітлення покращилося, але разом з тим на сторінках провідних та впливових видань у Німеччині, розміщувалися матеріали, які засуджували санкції проти росії, а також стверджувалася, що росія завжди буде важливим партнером для Німеччини тощо. Всі пам’ятають ту скандальну статтю Путіна, яку у червні 2022 року оприлюднила газета «Die Zeit», де останній критикував розширення НАТО, підтримку з боку ЄС та США у 2014 році « збройного державного перевороту України», що спровокував «відділення» Криму від України і закликав до посилення безпеки континенту без ліній поділу від Атлантики до Тихого океану. Не дивлячись на все, у Німеччині відбувається глибоке переосмислення ставлення до України і росії, до архітектури безпеки у Європи. Наразі громадська думка та ЗМІ попереду, а політики дещо відстають. Саша Кот Фото ілюстративне з мережі Інтернет Читайте також: Як змінилася політика Заходу щодо ядерного стримування росії