Майбутній захисник України народився в селі в Старобільському районі, а вже згодом його родина переїхала до Старобільська. Там він навчався у гімназії. Як і більшість його однолітків, любив розважатися, гуляти з друзями, а у вільний час грав у комп’ютерні ігри. З самого малечку хлопець мріяв стати військовослужбовцем, адже, як зізнається герой нашої розповіді, це сімейна традиція - в його родині всі були військовими. Проте, коли старобільчанин був маленьким, він навіть уявити не міг, що в майбутньому йому доведеться зіштовхнутися з російською агресією. Служба в армії та початок вторгнення Коли хлопцеві виповнилося 18 років, він, шануючи сімейні традиції, вступив до лав Збройних сил України. Спочатку пішов саме на строкову службу, але незабаром підписав контракт як стрілець. Згодом нашого земляка перевили до Миколаєва, де він проходив службу. Тут він та його товариші 24 лютого 2022 р. і зустріли широкомасштабне російське вторгнення. Як зізнається старобільчанин, коли почалася велика війна, він нічого й не відчув, адже командування почало готувати військових ще за декілька днів до вторгнення, тому всі емоції він виплеснув заздалегідь. Проте, він дуже хвилювався за близьких, які у той час перебували у Старобільську. Без проблем у родини нашого військового не обійшлось, адже окупанти дізналися, що вони мають зв’язки із ЗСУ. На щастя, сім’я військовослужбовця евакуювалися з тимчасово окупованого міста та наразі перебуває у безпеці. Сміливе протистояння З початку російської навали світова спільнота тихенько спостерігала за тим, що відбувається в Україні, та не вірила, що наша держава вистоїть проти такого серйозного ворога, як російська федерація. Проте героїзм, мужність та міцність наших військових і любов до Батьківщини зробили неможливе. Україна вистояла. Наші військові, завдяки вмілим діям, змогла дати не тільки гідну відсіч ворожій армії, а й почали звільняти наші землі від росіян. - Якщо чесно, ми самі в це не вірили, бо у нас банально не було чим воювати, адже зброї було дуже мало, - зізнається військовий. – Не дивлячись на всі складнощі, ми все одно прагнули захищати Батьківщину. Наразі ситуація набагато краща. Наші захисники почали отримувати сучасну західну зброю, боєприпаси. Завдяки цьому почалися операції зі звільнення українських земель. Луганський фронт Старобільчанин брав участь в боях, як на Херсонському, так і Донецькому напрямках. Але він дуже сумував за малою батьківщиною. Тому звернувся до командування з проханням перевести його до бригади, що воює на Луганському напрямку. Як каже наш земляк, вони потихеньку йдуть до Старобільська, а головне, що підтримує бойовий запал нашого співрозмовника та не дає змогу впадати у відчай – його близькі, рідні та віра в те, що він обов’язково ступить на звільнену Старобільщину. - Ситуація на цій ділянці фронту контрольована: ми не пропускаємо ворога, проте й самі поки не йдемо вперед, - каже чоловік. - Саме складне – це ворожі штурми. Якщо чесно, орки дивно поводяться. Іноді навіть незрозуміло: то вони штурмують, а буває сидять тихо, навіть не відстрілюються. Побутові питання Труднощі на фронті спостерігаються не тільки через постійні бойові сутички з росіянами, а й в побутових питаннях. Наш земляк зізнається, що харчуються військовослужбовці на «нулі» сухпайками та посилками з їжею, які вони отримують від рідних. - Не найкраще задоволення, але ми тримаємося, - висловлюється старобільчанин. – Готуємо ми самостійно на польовій кухні. Серед інших складнощів – постійні переїзди на нові позиції. Нам доводиться все перевозити та облаштовувати позиції "з нуля". Іноді нам не вистачає води, а можливості її підвозити не завжди є. Тому ми намагаємося максимально економити рідину. Плани на майбутнє Наш співрозмовник також зізнався, що найбільш сумне для нього – смерті товаришів по службі, а також те, що багато хто з військових мав свої плани у мирний час, а через російську агресію все це довилося відкласти. Але він вірить, що після перемоги вдасться реалізувати все заплановане. На останок військовий запевнив нас, що Луганщина обов’язково повернеться під контроль України, проте на це потрібен час. І після перемоги він планує піти у відпустку, під час якої відвідає рідну Старобільщину. Допомога військовим Наш співрозмовник та його бойові друзі прохають про допомогу, завдяки якій можна було б ще ефективніше виконувати бойові завдання зі звільнення рідної Луганщини. Долучайтеся, друзі! Збір на авто для бійців 25тої десантно штурмової бригади. 25 бригада з початку повномасшатбної війни виконує бойові завдання щодо оборони територіальної цілісності та незалежності України в Донецькій та Луганській областях,одні з перших хто зайшов до Ізюму та Лиману. В цей складний час тільки разом ми зможемо зупинити,а потім вигнати окупанта з нашої землі. Для ефективного виконання бойових задач та з метою вчасного переміщення особового складу мобільних вогневих груп, операторів БПЛА, противотанкових комплексів та розрахунків ППО підвезення боєкомплекту та евакуації ранених. Кожна копійка важлива для нас. Після купівлі обов’язково буде зроблений фотозвіт та відеозвіт. Слава Україні! Ціль збору 450 000 грн. Банка моно - https://send.monobank.ua/jar/7oyF4TifMx Картка моно - 5375411413052205 Картка приват банку - 4149629341979169 Картка укрсіб банку - 5354 3210 0334 8647 Євген Голобородько Читайте також: Життя на Куп’янщині: окупація району та звільнення від рашистів