Оксана Очкурова каже, що не сумнівалася, що чергової ескалації гібридного конфлікту з росією не уникнути і те зростаюче напруження на початку року було нічім іншим, як перехід в повномасштабну фазу війни. Втім, активістка не могла навіть уявити, що путінська війна відгукнеться на всій території нашої держави. Спочатку жінка гадала, що повномасштабний конфлікт зачепить тільки Луганську та Донецьку області, але виявилось, що помилялася. Коли 24 лютого дізналась про російське вторгнення, Оксана розгубилися. Як зізнається жінка, в критичних ситуаціях її мозок наче завмирає. Втім, вона точно знала, що треба вибиратися, доки є можливість. Жінка розуміла - якщо її родина затримається в Старобільську, проблем з окупантами не уникнути. Адже громадська організація «Дієва громада» відома своєю активною проукраїнською позицією. - Ми вже маємо досвід залишати будинки та те, що нам дорого, - каже Оксана. - Тому це рішення ми (родина, а також деякі колеги по ГО, - ред.) прийняли дуже швидко і поїхали одразу. Якби ми зволікали, виїхати далі було б набагато складніше. Якщо у 2014 році Оксана знала, що їм вдасться знайти нове пристанище в Старобільську, то 24 лютого родина Очкурових їхала навмання. Головна умова – опинитися якомога далі від війни та окупації. По дорозі вони бачили ворожі літаки в небі, а також зустріли чимало земляків, які також вирішили покинути малу батьківщину. Так і доїхали аж до Закарпаття. Продовження діяльності Треба сказати, що на початку вторгнення частина команди «Дієвої громади» залишилась в Старобільську. І завдяки цим людям вдалось організувати допомогу землякам, які її потребували. Одразу після окупації Старобільськ опинився в ситуації, коли української влади і відповідно нових постачань до крамниць, аптек, лікарень вже не було, а рашисти ще не встигли налагодили свою логістику. Через відсутність ліків страждали люди. Особливо ті, хто відноситься до вразливих категорій – хворі на цукровий діабет, онкохворі, люди, що приймали гормональні препарати, ті, хто лікували щитоподібну залозу... Тому перше, що вирішила зробити ГО ЦСР «Дієва громада» на новому місці – налагодити постачання ліків до окупованого Старобільську, а також постачати гуманітарні набори для тих, хто цього потребував. Ліки, що рятували життя Команда «Дієвої громади» закупляла необхідні лікарські засоби в Україні. Деякі ліки отримували від різноманітних міжнародних організацій. Згодом за допомогою перевізників, що тоді їздили з Дніпра до окупованих міст Луганщини, препарати доставляли до Старобільська. Так само передавалися гуманітарні набори, які отримували багатодітні родини та важкохворі в окупації. Старобільчани заповнювали google-форму, щоб отримати необхідні ліки. Оксана каже, що запитів було дуже багато, а прохання людей були досить різноманітними. - Нам доводилось ставати лікарями, адже всі запити ми обробляли, щоб зрозуміти - ці ліки людям дійсно необхідні, чи якось можна без них прожити, - згадує Оксана. – В таблиці поряд з важкими препаратами ми зустрічали такі звичні засоби, як зеленка, анальгін, цитрамон. Звичайно, що без них можна прожити, але ж вони теж потрібні. Колеги, що залишалися в Старобільську, казали, що таких препаратів в аптеках вже давно не було. В той же час «Дієва громада» почала співпрацювати з Романом Чередниченком, генеральним директором КНП «Старобільська багатопрофільна лікарня». Керівник лікарні теж деякий час залишався в Старобільську і допомагав координувати роботу з постачання медпрепаратів. Скоро ситуація на східній ділянці фронту погіршилася і після обстрілу перевізників у квітні відправляти ліки з Дніпра вже було неможливо. Було втрачено єдиний зв’язок із окупованим Старобільськом. Але це не зупинило Оксану та її команду - вони почали шукати нові логістичні зв’язки з містом і зрештою це їм вдалось. З міркувань безпеки Оксана поки не розкриває секрет цього логістичного зв’язку. Завдяки діяльності «Дієвої громади» старобільчани отримували дитячий та дорослий інсулін, гормональні препарати, ліки для онкохворих і багато інших дороговартісних засобів, що вже неможливо було дістати в окупованому місті. Та все ж таки на початку липня цю діяльність довелось закінчити. Бойовики закрили доступ до приміщення, де знаходився STB city Hub, а трохи згодом усі колеги Оксани все ж таки евакуювалися зі Старобільська. Допомога біженцям У квітні-травні до Старобільська почали масово приїжджати біженці з гарячих точок Луганщини: з Рубіжного, Сєвєродонецька, Лисичанська. Переселенців розселяли по школам. Волонтери «Дієвої громади» також піклувалися про біженців, що перебували в Старобільській гімназії №1. Вони готували для них їжу, купували хліб. Звичайно, волонтерам доводилося замовчувати, що вони діють від імені України, аби не наражати себе на небезпеку з боку бойовиків бананової "республіки". Допомогли людям, що зазнали обстрілу Незадовго до повномасштабної війни «Дієва громада» почала реалізовувати проєкт «Допомога завжди поруч», який був розрахований на наближення соціальних послуг для людей із віддалених населених пунктів Старобільської громади. Вже на новому місті постало питання про переформування мети проєкту. Нашій співрозмовниці вдалося домовитися з донорами проєкту і переправити частину коштів на допомогу людям, що стали жертвою гуманітарної кризи. Ними стали ті старобільчани, що проживали на вулиці Старотаганрогській і кварталі Ватутіна, та постраждали внаслідок ворожих артобстрілів вранці, 25 лютого. - За гроші проєкту ми домовилися з Яною Літвіновою та будівельною компанією закупити необхідні матеріали і перекрити дах, заклеїти вікна, - каже голова «Дієвої громади». – Ми зробили все, щоб люди не залишилися в ту пору просто неба. Гуманітарні вантажі Також «Дієва громада» займалася відправкою гуманітарних вантажів на фронтові ділянки Луганської області. Оксана відзначила, що машина доїжджала до Попасної, Лисичанська і Сєвєродонецька. Разом з цим активісти «Дієвої громади» допомагали вивозити людей з зазначених міст подалі від лінії фронту. З 1 березня по середину червня вдалося здійснити 12 поїздок до Луганської, Донецької та Харківської областей. Туди волонтери відвозили гуманітарну допомогу, а звідти вивозили людей, які хотіли евакуюватися. Таким чином вдалося вивезти 127 осіб. Активістка відзначила, що людей можна було вивезти і більше, але їх непросто було вмовити. Адже здебільшого літні люди трималися за своє майно і не хотіли покидати домівку. Після окупації Луганської області гуманітарні вантажі від «Дієвої громади» прямували до Донецької та Харківської областей, де поблизу лінії розмежування точилися запеклі бої. Загалом вдалося доставити 50 тонн гуманітарної допомоги і забезпечити ним близько 7 тис. жителів гуманітарною допомогою. Трохи згодом почала підійматися ціна на паливо і команда старобільчан зрозуміла, що тепер доводиться збирати кошти на паливо, а не на допомогу. - На початку березня, з нашого боку, всі наші дії, то було кризове реагування на повномасштабну війну, ми зробили цей внесок, коли було необхідно. А зараз доставка гуманітарної допомоги більш-менш налагоджена іншими організаціями, а ми цей етап роботи вже пройшли - розповідає Очкурова. Допомога переселенцям на Закарпатті ГО ЦСР «Дієва громада» - організація, яка створена переселенцями, тому команда організації як ніхто інші знає, що переселеним людям потрібна допомога. Оксана разом з колегами знайшли місця компактного проживання ВПО на Закарпатті, допомогли покращити умови їх життя. Була закуплена техніка загального користування – холодильники, бойлери, пральні машини і багато дрібної побутової техніки. «Аура міста» На Закарпатті продовжила своє життя дослідницька АРТ-резиденція «Аура міста». Три роки поспіль резиденція реалізовувалася у Старобільську. Кожен рік «Аура» мала різні теми і заходи, але як відзначила Оксана, незмінним залишалося те, що до Старобільську приїжджали митці з різних куточків України, аби взяти участь у проєкті. Останні роки команда «Дієвої громади» та митці резиденції працювали над туристичною привабливістю Луганщини, зокрема і Старобільщини. Війна внесла свої корективи і «Аура» перемістилася, тому цьогорічна тема програми резиденції - «Евакуйовані». Як зазначила активістка, у 2022 році до резиденції були запрошені митці, що мають статус ВПО, або ж проживають на території, де проходять бойові дії, чи перебувають поблизу до фронтової лінії. - Головна мета АРТ-резиденції «Евакуйовані» – лікування людей за допомогою мистецтва, - каже Оксана. – На фоні досвіду з попередніх резиденцій ми бачимо, що мистецтво і арт-терапія дійсно допомагають у подоланні кризових станів, психологічних проблем. На жаль, зараз майже кожна людина має такі проблеми… Наприклад, у проєкті бере участь художниця з Миколаєва. Вона вже багато місяців живе під обстрілами і після арт–терапії дійсно відчуває себе краще. Людям важко жити в таких умовах. Тому ми допомагаємо лікувати душевні рани. До початку повномасштабного вторгнення команда «Дієвої громади» планувала відкрити галерею з роботами митців у Старобільську. Але нажаль, цим планам не вдалося здійснитися. По закінченню «Аури міста» 2022 планується виставка, де можна буде ознайомитися з роботами митців резиденції, далі команда планує провести аукціон та продати картини митців, а кошти, які вдасться виручити, відправити на потреби Збройних сил України. Переселенський досвід Наразі вся Україна переживає те, що відчула на собі Луганська та Донецька області у 2014 році. І сьогодні багато хто з українців став вимушеним переселенцем. Дехто виїхав за кордон, інші ж за межі своєї області, а є й ті, хто вимушений був покинути домівку вже вдруге. - Сьогодні всім важко і ця війна – трагедія набагато більша, ніж та, що була у 2014 році, - говорить Оксана. – Тоді мало хто міг уявити, що насправді коїлося на Сході. І відношення до переселенців було не дуже гарне. Але зараз всі на собі відчули, що таке війна, що таке окупація і що роблять росіяни. Для нас ця евакуація відбулась набагато простіше - ми ще у 2014-му зробили переоцінку цінностей. Ми знаємо, що такі речі, як будинок, нічого не варте, а ось людське життя - безцінне. І життя потрібно рятувати та зберігати, а все інше можна відновити. Звичайно, що тим, хто зіштовхнувся з цим вперше, важче це осягнути, але розуміння має прийти кожному. Що далі "Дієва громада" й надалі планує працювати й підтримувати земляків - мешканців Старобільського району та Луганської області взагалі. – Оскільки діяльність нашої організації спрямована на поліпшення життя малих громад, то ми також будемо намагатися стати корисними для тієї спільноти, де ми зараз перебуваємо. Ми будемо допомагати переселенцям і намагатися, щоб ці люди стали корисним ресурсом для громади. Звичайно, що хочеться повернутися додому на Луганщину… Вся наша команда любить нашу область. І ми всі маємо бажання повернутися, коли це стане можливим. А зараз все залежить від ЗСУ, а ми можемо тільки вірити в перемогу України і наближати її всіма методами, які тільки можуть задіяти громадські активісти! Євген Голобородько Фото надала Оксана Очкурова Читайте також: Олександр Набока: життя з початку