Програма "Відкритий світ" була заснована Конгресом США в 1999 році, а у 2003-му в ній стали брати участь представники України. Цього року в ній пощастило взяти участь Наталі Петренко. Шлях до США "Потрапила я до цієї програми завдяки співучасті з USAID (Агентство США з міжнародного розвитку). Оскільки ми давно були у проєкті, то отримали на електронну пошту розсилку із запрошенням заповнити заявку для участі у "Відкритому світі". У заявці було досить багато різних пунктів, вимог до майбутніх учасників, крім того потрібно було написати мотиваційного листа", — розповідає вона. Для учасників з України в програмі були три напрямки: енергетична безпека, енергетична незалежність і управління небезпечними відходами. "Мене найбільше зацікавило управління небезпечними відходами, оскільки буде розмінування нашої території після деокупації та вже є багато руйнувань внаслідок бойових дій, тому варто знати, як треба буде поводитися, коли ми повернемося у громаду", — пояснила пані Наталя. Вона заповнила анкету, написала мотиваційного листа, але не дуже сподівалася, що пройде відбір. "Де я, а де Америка? Мені не дуже вірилося, що мене візьмуть", — зізналася керівниця Шульгинської СВА. За півтора місяці потому Наталія Петренко отримала листа, що вона стала однією з учасниць програми "Відкритий світ". Потрібно було знову заповнювати анкету, але цього разу питання стосувалися вже безпосередньо перебування в США, а саме що цікавить, які є вимоги та побажання тощо. Вона заповнила анкету та пройшла всі формальності для того, щоб поїхати до США. Крім пані Наталі, відбір пройшли ще 11 голів громад з Херсонської, Запорізької, Миколаївської областей, також до Сполучених Штатів поїхали представники НКРЕКП. Парад НАТО "Шлях до Америки був довгий. З України ми відправилися до столиці Польщі, потім — у Німеччину до Франкфурта, потім — на Вашингтон, а вже звідти всі розлетілися за своїми напрямками. Нам пощастило бути в місті Норфолк, що у штаті Вірджинія. В цьому місті розташована найбільша база НАТО. Це була мрія - там побувати!" — розповіла Наталя Петренко. У перший день візиту до Норфолку українці одразу ж потрапили на фестиваль НАТО. "На фестивалі всі країни представляли свої делегації. Це було дуже круто! Ми потрапили в перший день на виступ одеських барабанщиць. Коли ми побачили своїх, свої прапори, дуже цьому зраділи", — згадує пані Наталя. На другий день фестивалю відбувся парад країн-учасниць Північноатлантичного альянсу. "Попри те, що Україна не є членом НАТО, представники нашої країни на параді йшли першими. Їх супроводжували барабанщиці. Україні дозволили йти першою, бо ми є країною, що воює, і нас підтримує весь світ. Від побаченого на очі наверталися сльози", — розповідає керівниця Шульгинської СВА. За її словами, деякі країни НАТО, які брали участь у параді, в знак підтримки України несли жовто-блакитні прапори, зокрема, це були Польща та країни Балтії — Естонія, Латвія та Литва. "Ми мали змогу спілкуватися з найвпливовішими генералами з різних країн, які були на цьому параді. Ми відчули їхню підтримку, це нас надихало і цих слів підтримки нам бракувало. Вони сказали, що будуть з Україною до її перемоги", — зазначила пані Наталя. Вона у захваті від самої бази НАТО, яку відвідала українська делегація. "Вперше в історії цією базою керує жінка афроамериканка. Я її запитала, чи не стикалася вона будь-коли з дискримінацією. Вона була дуже здивована таким запитанням і відповіла що ніколи не стискалася з обмеженнями ані через стать, ані через інші питання. У них немає такого, що призначення жінки — це заміжжя та народження дітей", — розповіла Петренко. Американське життя та навчання Всіх українців, які прибули до Сполучених Штатів у рамках програми "Відкритий світ", заселили не до готелів, а до родин американців, які були учасниками проєкту. "Щодня з 8:00 до 17:00 у нас було навчання. Ми працювали з усіма департаментами Норфолку щодо захоронення небезпечних відходів та переймали їхній досвід. Крім того, ми гучно заявили про Україну, пояснили, що наша країна буде гарною платформою для використання їхніх навичок та набуття нового досвіду щодо поводження з небезпечними відходами та розмінування територій. І вони нас почули. Я думаю, що нас підтримають, вони готові надавати Україні й технічну підтримку, й спеціалістами, й своїм досвідом. Це також надихає", — акцентувала Петренко. Також українці мали змогу зустрітися з помічниками найвпливовіших сенаторів та сенаторами Сполучених Штатів. "Це сенатори, які відповідають за міжнародні зв'язки і за зв'язки з постачання зброї. Звісно, є сенатори, які працюють на рашкину камеру, проте їхній голос майже нічого не вартий, вони не опікуються найважливішими напрямками. Сенатори, з якими ми зустрілися, нам це пояснили та сказали, що який би не був президент, вони з Україною — до перемоги. Ми до них зверталися та казали, що нам потрібна зброя, потрібна техніка для розмінування наших територій, потрібний розголос теми про військовополонених... Наприкінці зустрічі один з конгресменів підсумував все те, що казали учасники нашої делегації. Одже, нас не тільки слухали, а й записали наші тези та побажання", — сказала пані Наталя. Учасники делегації змогли відвідати Центр соціальних послуг для військовослужбовців та ознайомилися з його роботою. "Ми розповіли, що в Україні теж є центри соціальних послуг. А коли американці побачили нашу "Дію", вони були здивовані, тому що їхній IT-комплекс не такий розвинутий, як у нас. Вони захоплювалися нашими розробками, бо США більш консервативні: у них в основному паперові документи, не дуже довіряють банкам, і не скрізь можна розрахуватися банківською карткою", — повідомила Петренко. За її словами, українців добре зустрічали та висловлювали слова підтримки, й під час навчання, й під час перебування в магазинах або інших місцях. Її вразило, що у невеличкому місті Норфолк (населення до 300 тис.) на вулицях люди біля своїх будинків поруч з американським прапором вивісили український. Коли пані Наталія запитала в однієї з родин, чому вони вивісили український прапор біля свого будинку, то отримала відповідь: "Це наша громадянська позиція — вас підтримувати. У нас немає ніяких родичів в Україні, у нас немає там нікого". "Коли я бачила всі ці прапори на приватних будинках — це надихало", — зізналася вона. Америка — вона різна За 10 днів перебування у США, Наталя Петренко не тільки брала участь у різних навчальних заходах, а й відпочивала. Родина, яка її приймала, організувала для неї чимало екскурсій. "Я бачила Атлантичний океан та була задоволена, як мала дитина. На що я звернула увагу — Америка — вона різна. Мене вразило те, що людина може бути такою, як хоче, сама обирає свій шлях. Наприклад, якщо людина хоче жити тільки на соціальну допомогу, ніде не працювати, то їй ніхто не заважає це робити, проте вона обмежена у якихось правах, не бере участь у голосуваннях", — розповіла вона. Також пані Наталю вразила велика кількість людей літнього віку, які після виходу на пенсію мають змогу подорожувати, жити своїм життям. Вона пов'язує це з тим, що в США — накопичувальна пенсійна система. "Все життя вони відкладали на свою пенсію і знають, що це їхні гроші. Люди вірять у свій долар. Ці пенсії, до речі, заповідають. У 70 років вони — всі за кермом, з собаками та в крутих "прикидах". Вони виглядають дуже щасливими! Багато бачила таких, що їдуть в кабріолетах, гуляють вздовж океану та тримають один одного, вибачте, за зад... Це так зворушує! У них немає ніякого ейджизма. Вони можуть не просто прийти на "утрєнік" до свого онука та порадіти за нього, а беруть в заходах безпосередню участь", — поділилася вона враженнями. Сполучені Штати викликали у нашої землячки незабутні емоції та залишили слід у пам'яті назавжди. Церкви, де співають веселих пісень та моляться за Україну; багато людей з надмірною вагою, які не відчувають жодних комплексів; мільйонери без білих краваток у шортах та футболках; одяг в магазинах на різні розміри від S до "на дівчинку в 180 кг"... "Америка — країна свободи", — так наша землячка схарактеризувала Сполучені Штати. Степан Андрющенко Фото надала Наталія Петренко Читайте також: "Не в кількості мегапікселів щастя": роздуми про життя та фотографування