30 грудня 1977 року з виправно-трудового табору №114/15 у Перевальську Луганської області було звільнено кінорежисера світового рівня, автора фільму "Тіні забутих предків", Сергія Параджанова. У день звільнення Параджанов відправив телеграму до Ворошиловградського (Луганського) драмтеатру М.Голубовичу: "Покинул Ворошиловградскую область в связи с гуманным актом. Спасибо вам. Сергей". Близко 1,5 року, останні з 5 річного вироку, Параджанов відбував покарання в Перевальському таборі суворого режиму. За цей час Сергій пройшов майже всі випробування табірного життя. У листах Параджанова з підписом "Перевальськ" збереглось досить багато роздумів щодо неволі: "Ліля Брік прислала мені ковбасу та цукерки. Все відібрали та з'їли начальники зони. Я тільки нюхав обгортку цукерки... Харкаю кров'ю. Мабуть, це кінець". "Повсюди зрада, воші, сифіліс ...Працюю прибиральником у цеху. Це жахливо..." "Карти, поножовщина, я смішний. Не вмію матюкатися та не маю татуювань..." Листи, малюнки та спогади Параджанова стали основою книги "Листи з зони". Слід зазначити, що до Перевальску Параджанову писали Ю.Нікулін, Ф.Фелліні, Е.Лотяну, С.Чіаурелі... Робітники Київської кіностудії О.Довженко через акторів Луганського драмтеатру передали посилку Параджанову. Робітники Луганського драмтеатру для цього влаштували в таборі творчий виступ (а ще і зустріч з кримінальними авторитетами для полегшення табірної долі Параджанова). Листувався Параджанов з мешканкою м. Алчевськ, яку в листах називав "Незнайомка". У цих листах Параджанов підписував свої ініціали у вигляді колючого дроту. Під час відбування покарання Параджанов задумав створити фільм про табірне життя. До сценарію він додав найдраматичніші події свого життя та найстрашніші моменти перебування в таборі. У своїх листах Параджанов писав: "Я - оптиміст. Якби таким не був - покінчив би з собою. Тільки б вибратися з цього пекла. Створю фільм, про який заговорить весь світ". Фільм вийшов вже після смерті Параджанова і має назву "Лебедина зона". Ще одна з найвідоміших речей, пов'язаних з перебування режисера у Перевальську - це "талери" Параджанова. Не маючи можливості в таборі малювати, робити зі скла чи пластмаси скульптурні вироби, Параджанов робив монетки з фольги. Параджанов витискав портрети відомих людей на кришках з під молока (у той час кришки для молока виготовляли з фольги). Виготовлені "монетки" Параджанов заливав смолою, та називав "талери". Один з таких "талерів" опинився у Ф.Фелліні (листування з яким Параджанов пояснював, що листується з братом Федором). Фелліні з цього "талеру" зробив головну нагороду кінофестиваля в Реміні. Цю нагороду отримували Софі Лорен та Марчело Мастроянні. До 2014 року в Перевальському таборі існувала музейна кімната С.Параджанова. За зрозумілими обставинами доля цієї кімнати наразі не відома. Дмитро Лук'яненко