Військові бази, створені в житлових кварталах, зокрема в школах та лікарнях; атаки з населених пунктів з мирним населенням - це "тактика", яка на думку правозахисників-міжнародників, порушує міжнародне гуманітарне право і наражає на небезпеку мирних мешканців, оскільки перетворює громадські об'єкти на воєнні цілі. І хоча в звіті (зверніть увагу, що насправді це не повний звіт, а лише частковий, по суті пресреліз) зроблено примітку, що мовляв це не виправдовує невибіркові атаки росії, той факт, що нападник та жертва поставлені на одну щабель і на рівних розглядаються як винні в загибелі цивільних, викривляє для людей з усього світу картину того, що насправді відбувається в Україні. На росії радіють Не дивно, що прес-секретар МЗС росії Марія Захарова відразу хапається за цю доповідь, як доказ того, що Україна використовує мирне населення в якості "живого щита", а російські дипломати в усьому світі тепер розповсюджують цю заяву. "Злочинний київський режим не має жодного співчуття до власного населення", - написало, зокрема, посольство росії у США. І це при тому, що що діяльність Amnesty International визнана у росії небажаною, а її сайт російською мовою є заблокованим "роскомнадзором". Відповідь з України Звісно, що реакція з боку українців не змусила себе очікувати. «На жаль, сьогодні організація Amnesty International спробувала амністувати державу-терориста й перекласти відповідальність з агресора на жертву… Кожен, хто амністує Росію і штучно створює такий інформаційний контекст, що якісь удари терористів є нібито виправданими або нібито зрозумілими, не може не усвідомлювати, що цим допомагає терористам», - сказав в своєму вечірньому зверненні Володимир Зеленський. Президент також дорікнув Amnesty International, що вони не додали до звіту величезний список злочинів росії в Україні, останні з яких - вбивство полонених в Оленівці та мінування Запоріжської АЕС. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив, що обурений заявою Amnesty International і вважає її несправедливою. "Така поведінка Amnesty International – це не про пошук і донесення світу правди. Це про створення фальшивого балансу між злочинцем і жертвою, між країною, яка тисячами знищує громадянське населення і цілі міста, і країною, яка відчайдушно захищається, рятуючи свій народ та цілий континент від цієї навали. Припиніть займатися створенням фальшивої реальності, де всі в чомусь трохи винні. Займіться донесенням правди про те, чим є сьогодні Росія", - наголосив Кулеба. Міністр оборони Олексій Резніков назвав доповідь правозахисної організації втратою адекватності , адже організація прирівнює агресію Росії до самозахисту України . «Будь-які спроби поставити під сумнів право українців опиратися геноциду, захищати свої родини й домівки, захищати свої життя і життя своїх дітей, опиратися діям росії як держави-терориста – це збочення, у які б правові конструкції його б не маскували. … Україна – правова держава. Ми всебічно аналізуємо і даємо оцінку, у тому числі – юридичну, подіям на війні, як того вимагають наші зобов’язання. Але ми не дозволимо паплюжити нашу армію, наших захисників. Це я як юрист говорю». Міжнародна правозахисна організація відреагувала на всі ці заяви, назвавши їх "атаками тролей та воєнною пропагандою", а згодом навіть вибачилися, але лише за "тривогу і гнів", що звіт викликав в українському суспільстві. Оприлюднена доповідь змусила звільнитись з посади директорки українського офісу Amnesty International Оксану Покальчук. Вона заявила, що у важливих звітах, які публікуються у час війни, «не може не бути даних про другу сторону війни, про того хто розпочав цю війну». «Ми, з боку українського офісу, постійно наголошували, що пресреліз, який організація випустила 4 серпня, мав як мінімум дослідити дві сторони та врахувати позицію Міноборони України. Як ми зазначали, представники Amnesty International врешті звернулись до Міноборони з проханням про реакцію, але дали дуже мало часу на відповідь. У результаті цього, самі того не бажаючи, організація створила матеріал, який прозвучав як підтримка російських наративів. Прагнучи захистити цивільних, це дослідження натомість стало інструментом російської пропаганди», – написала на своїй сторінці у Фейсбук Покальчук. Недостатньо доказів Щоб докопатися до суті та цілей появи цього документа, звіт необхідно ретельно дослідити, - вважає виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко: "Те, що вони зробили, має бути розібране по кісточках, і їм треба вказати, що вони зробили не так. Маніпуляцій у матеріалі дуже багато, починаючи із заголовка, побудови структури тексту, з використанням матеріалів, маніпуляцією свідченнями". На деякі дивні деталі звернули увагу журналісти DW. Річ в тому, що оприлюднений пресреліз Amnesty не супроводжується докладним звітом, який містить детальний опис спостережень експертів на місці подій, як це зазвичай робить організація, документуючи воєнні злочини або систематичні порушення прав людини. Наприклад, в червневому звіті про систематичне використання збройними силами росії заборонених міжнародними конвенціями касетних боєприпасів під час масованих обстрілів Харкова було вивчено 41 обстріл, опитано 160 свідків, додано числені фото. Але в заяві від 4 серпня - лише критика поодиноких анонімних свідків, та одиночні приклади обстрілів у неназваних містах у Харківській, Миколаївській областях і на Донбасі. Журналісти DW звернулись до офісу Amnesty International за поясненями та подробицями, і їм пообіцяли надати інформацію, але поки що вона так і не була оприлюднена. Однобокість У заяві йдеться про системну тактику, але підкріплено це лише поодинокими прикладами без пояснень. Наприклад йдеться про те, що дослідники Amnesty бачили ознаки військових баз щонайменше в 5 лікарнях, але не пояснюється, які саме ознаки. В двох випадках описано, що десятки солдатів "відпочивали і приймали їжу на території лікарні" і лише в одному йдеться про використання зброї, але не з території лікарні, а з "місця неподалік". Натомість в доповіді зовсім не йдеться про те, як поводять себе окупанти. "У Бахмуті загалом 14 шкіл. 12 з них пошкоджені ударами російських військових. При цьому достеменно відомо, що у Бахмуті українські військові мали наказ навіть не наближатися до шкіл. Але Amnesty International не згадує про жоден з цих ударів по школах, де не було військових. І це при тому, що у своєму звіті раніше щодо Харкова вони самі писали, що росіяни б'ють по всьому підряд, де є скупчення людей", - критикує організацію експерт Центру громадянських свобод Володимир Яворський. Він каже, що російські вояки, вибиваючи ЗСУ з міст, просто "бомблять все підряд, квадрат за квадратом". На думку Яворського, однобічність звинувачень - це і є головна проблема звіту, адже з нього неможна зрозуміти, як поводять себе у житлових кварталах окупанти. Звинувачення не віповідає ситуації Стівен Хейнс, професор міжнародного піблічного права в лондонському Грінвічському університеті, який розробляв головні принципи використання військовими шкіл та університетів під час конфліктів, схвалені 100 державами, в числі яких Україна, заявив, що дії ЗСУ не обов'язково їх порушують. Про це написало авторитетне видання Тhe Guardian. "Використання шкіл - якщо вони не використовуються за своїм призначенням - не завжди є незаконним. Цілком очевидно, що ситуація в Україні є виключенням в цьому відношенні… отже військові не обов'язково порушують правила", - сказав він. Хоча Хейнс погодився з тим, що будівлі, де базуються військові, повинні бути якнайдалі від житлових районів, він сказав, що характер вторгнення диктує неминучість війни в містах. Ще один англічанин, Джек Уотлінг, експерт з Королівського інституту об'єднаних служб аналітичного центру в Лондоні, заявив, що в доповіді Amnesty не міститься "жодного розуміння" воєнних операцій та "дозволяються інсінуації без надання доказів". "Для українських військових не є порушенням міжнародного гуманітарного права розміщення на місцевості, яку їм доручено захищати, а не на будь якій випадковій ділянці прилеглого лісу, де їх можна обійти", - написав Уотлінг в Твітері. Також Уотлінг наголосив, що Україна регулярно закликала мешканців залишити зони конфлікту і що перепрофілювання будівель не є злочином на відміну від насильного переміщення людей. Чому саме такі висновки і акценти Керівництво Amnesty International наголошують на своїй неупередженості і служінню принципам організації, але після опублікованої доповіді багато хто в цьому почав сумніватися. Так, російський опозиціонер, правозахисник Марк Фейгин під час стріму з Олексієм Арестовичем, радником Офісу президента України, в контексті опублікованої доповіді згадав про свій неприємний досвід співпраці з Amnesty. "У 2014 році я просив внести до цього списку Савченко. Вони відмовилися через те, що її звинувачували в нібито насильницьких злочинах. Але ж Москва в чому завгодно звинуватить. Так само повторилося і в справі Сущенка. Так що ж це за правозахисна організація?» Олексій Арестович припустив, що на цю доповідь могли впливати російські спецслужби. Іншу думку висказав член правління ГО «Правозахисна ініціатива» Михайло Лебедь. Він вважає, що проблема в некомпетентності й давній системній самозакоханості керівництва і "експертів" Amnesty. "Корінь їх проблеми - в бездумній іміджевій публічній політиці, - написав Лебедь у Фейсбуці. - Типу "над схваткой", щоб показати свою незаанґажованість, рівновіддаленість і вірність ідеям прав людини. Причому незаанґажованість і вірність ідеям прав людини - це, загалом, добре. Але коли політика це показати публічно - "понад усе", то й трапляється неекспертний брєд типу вищезгаданого. Керівництву й типу експертам Емністі спродобався меседж, бо так вони типу виглядають гарно для більшості світової публіки в рамках цієї своєї публічної політики. І меседж аж так сподобався, що самі Емністі не особливо в цей свій меседж вдумуються. Для довідки: що собою становить Amnesty International Міжнародна правозахисна організація була заснована юристом Пітером Бененсоном у Лондоні в 1961 році. Першими, кого захищала організація, були жителі Португалії, де на той час владу утримував правоконсерватор та антикомуніст Антоніу де Олівейра Салазар. За даними Бененсона, той піддавав тортурам та кидав у тюрму політичних опонентів. Дії уряду Салазара порушували універсальну декларацію з прав людини, писав Бененсон. Організація набирала вагу поступово – представники Amnesty інформували світ про порушення прав людини в демократичних і комуністичних країнах, а також в країнах, що розвиваються. У 1977 році організація отримала Нобелевську премію миру. У 2000-х роках організація поступово починає більше втручатися в нові для себе сфери – економіку, соціальну політику та культурні права. У діяльності організації можна побачити політичні кроки: порівнювання американської бази Гвантанамо на Кубі із радянським ГУЛАГом; критика уряду Сполучених Штатів за те, що за п’ять років після зміни режиму Саддама Хусейна в Іраку ситуація з дотриманням прав людини залишається поганою; критика ізраїльського уряду за те, як проводили антитерористичну операцію на території Смуги Гази в 2009 році; вимога заарештувати Джорджа Буша-молодшого в 2011 році… У лютому 2021 року міжнародні правозахисники позбавили російського опозиціонера Олексія Навального статусу «в’язня сумління» через його «антиіміграційні» заяви у 2007 році. Він тоді якраз отримав тюремний термін в Росії – понад дев’ять років колонії. Рішення Amnesty було відкликане у травні того ж року, але російська пропаганда активно використовувала перше рішення для дискредитації опозиціонера. Олексій Дмитренко Фото ілюстративне