Наша героїня родом із Куп’янська. У минулому вона була підприємицею – мала в місті ресторан. Через війну на Донбасі в 2014 році бізнес став занепадати, і справу довелося закрити. «Я дуже сильно переживала з цього приводу, як наслідок захворіла. Три з половиною роки я боролася з онкологією і зараз, коли хвороба відступила, хотілося б жити нормальним життям. Але прийшла війна», - говорить Олена. Поїздки стали сенсом сьогоденного життя Війна та окупація рідного Куп’янського району забрала можливість у героїні бачитися та нормально спілкуватися з батьками. Особливо важкими стали останні тижні, коли українські військові почали успішний контрнаступ та звільнили частину Куп’янська. «Приблизно двадцять останніх днів, коли у Куп’янську вже майорів український прапор, ліва його частина була повністю відрізана. Саме у Куп’янськ-Вузловому, який звільнили менше тижня тому, живуть мої батьки. Я втратила з ними зв’язок і не знала, чи живі вони взагалі. Тому я вирішила їхати до Куп’янська аби спробувати потрапити на той бік», - розповідає жінка. За словами Олени, аби не їхати у напівпустих машинах, вона вирішила організувати невеликий збір для закупки продуктів та медичних препаратів першої необхідності для куп’янчан. «Також ми брали посилки від харків’ян, чиї родичі жили у Куп’янську. Для мене ця поїздка стала якимсь світлим віконцем і надією, що скоро я також зможу побачити батьків та привезти їм щось смачненьке», - каже вона. Теперішній Куп’янськ: без світла та робочих магазинів Приїхавши туди, жінка не могла повірити своїм очам. Населений пункт розбитий та зруйнований. Рашисти перетворили його в місто, яке живе лише обстрілами та людським страхом. «Там немає ні світла, ні газу, ні води. Люди не виходять на вулицю, бо бояться стати мішенню чергового ворожого обстрілу. Звичайно, що не працюють магазини, аптеки. Я не розумію, як таке може бути у центрі сьогоденної Європи у 21-му столітті», - обурюється Олена. Не дивлячись на те, що місто вже звільнили від рашистських загарбників, воно щоденно зазнає масштабних обстрілів. Складається враження, ніби орки мстяться за свою поразку. «Вони навіть знищили церкву 18-го сторіччя. Німці не торкнулися її, а росіяни розбили», - говорить очевидиця. Змогли забрати батьків й вибиралися під обстрілами Під час останньої поїздки до Куп’янську ввечері стало відомо про звільнення Куп’янськ-Вузлового. Звичайно, Олена разом з чоловіком стали чекати можливості потрапити туди. На автомобілі не можливо було проїхати через міст, тому вони пробиралися туди пішки. «Описати масштаби руйнувань важко, бо тікаючи від куль, ми бігли ці 7,5 км. Думали лише про те, як скоріше добратися до батьків. Коли зайшли до хати, то вони не повірили своїм очам. Ми плакали, обіймалися. Мама почала розповідати, що вони пережили». Волонтерка розповідає, що за словами її мами, обстріли бути такими сильними, що вони 4 тижні взагалі не виходили з підвалу. Їли ту консервацію, яку заготовили на зиму - без хліба. «У двір збіглися сусіди, які також плакали. У кожного своя страшна історія. Всі потребують ліків, засобів гігієни, звичайної їжі. Розповідали, що загинуло дуже багато цивільних – хтось від поранень, хтось без необхідних ліків. Ховали прямо у ковдрах на городах. Все це не вкладається у голові. Так, я читала про Ізюм, Бучу, Ірпінь, але коли це твої міста, інформація сприймається геть по-іншому, - зізнається жінка. Умовляти батьків виїхати не прийшлося. Досить швидко вони зібрали сумку і сім’я рушила в дорогу. «Коли дійшли до заводу, почався бій між окупантами та ЗСУ. Таке відчуття, ніби ти потрапив у гру, і її ціль – дійти до кінця. Всередині будівлі ховалися орки, тому наші військові мали їх звідти вибити. Наші хлопці махають руками, кричать, щоб ми йшли під забором та не підіймали голову. Я не знаю, звідки в нас були сили пережити весь той жах…», - згадує жінка. Продовжують допомагати: чого потребують Побачене та пережите не зламало Олену Касьянову. Вона продовжує займатися збором волонтерської допомоги для жителів Куп’янського району. Її надважлива робота дала свої плоди. На пошти Харкова приходять посилки з усіх куточків України та з-за кордону, що говорить про підтримку та єдність цивілізованих країн та їх народів. «Також ми отримали підтримку від хабу, який надає нам продуктові набори для куп’янчан. На карткові рахунки надходять донати, завдяки яким ми купуємо необхідні медичні препарати та їжу», - розповідає Олена. Жінка додає, що зараз люди потребують продуктових наборів, сірників, свічок, генераторів, ліхтарів, батарейок, медичних препаратів: знеболювальних, жарознижувальних, від тиску, заспокійливих тощо. Якщо у вас є можливість допомогти жителям нещодавно деокупованого Куп’янського району, кошти можна перераховувати на наступні карткові рахунки: 4149 4390 2358 4968 (Приватбанк), 5168 7427 3169 6757 (Приватбанк), 5375 4141 1847 9749 (Моно банк). Саша Кот Фото надані Оленою Касьяновою