Жити в окупації – постійно перебувати в страху, адже на тимчасово окупованих територіях діється справжнє беззаконня. Бойовики просто викрадають людей з домівок, везуть їх в невідомому напрямку з мішком на голові. І це стосується не тільки чоловіків. Жертвами можуть стати навіть молоді дівчата. Саме таке сталося з нашою співрозмовницею. З міркувань безпеки ми не розголошуємо її ім’я та прізвище. Спочатку зникла знайома нашої старобільчанки. Дівчина помітила, що одного дня чоловік знайомої був чимось стривожений та наляканий. На питання "Що сталося?" він відповів, що його жінку викрала так звана комендатура «лнр» та вивезла її в невідомому напрямку. Старобільчанка спитала, з чим може бути пов’язане викрадання – у відповідь чоловік сказав, що її вивезли за те, що у минулому вона мала зв’язка з військовими. Наша співрозмовниця здивувалася і вже тоді подумала, що може стати наступною. День викрадання І через два тижні за нею таки приїхали. Одного дня у двері постукали. Зустріти «гостей» вийшов чоловік потерпілої. Троє озброєних головорізів показали якесь псевдо-посвідчення, мовляв, вони із спецслужби «лнр» та запросили нашу співрозмовницю. - Я вийшла, а вони пропонують поговорити, - згадує дівчина. - Питаю, про що саме, а у відповідь чую такі слова: «ты хочешь при муже говорить? Собирайся. Захвати ноутбук и телефон». Після такого "привітання" дівчину повели до машини, де чекало ще троє орків з автоматами та пістолетами. По дорозі один з них знову звернувся до старобільчанки: «Ты у нас не дура. Чем быстрее все расскажешь, тем быстрее окажешься дома. Если же нет, тогда поедешь в Луганск». Тієї миті наша співрозмовниця вже встигла подумки попрощатися з дитиною і чоловіком, адже не знала, чи вдасться повернутися. Такі думки дівчині навіяло викрадання знайомої, яка на той момент так і не приїхала додому. Ніхто навіть не знав про її долю – чи жива вона, чи ні. У дорозі По дорозі "спецслужбісти" сказали, що в неї є час подумати про співпрацю. Втім, дівчина вже точно знала, що співпрацювати з цими виродками вона не збирається. На кільці машина зупинилася. Орк попросив надягти захисну медичну маску чорного кольору на очі, аби вона не бачила, куди її везуть. Проте, хоч і погано, але було видно, достатньо, щоб зрозуміти, що машина їде по Старобільську. Дівчину завели до кабінету з закритими очима, а перед тим, як зняти маску, орк наказав: «Кто-то войдет в кабинет – ты закрываешь глаза и опускаешь голову!» Старобільчанка зняла маску і зрозуміла, де вона. Озброєні солдафони привезли нашу співрозмовницю до будівлі, в якому за української влади розміщалась СБУ. Дівчина це зрозуміла відразу, як побачила у вікно магазин «Клеопатра». Початок допиту Перш ніж перейти до морального тиску та фізичних тортур «спецслужбісти» задавали стандартні питання. Вони цікавилися тим, хто вона, де народилися, коли вийшла заміж і тд. Потім почали питати те, заради чого її привезли. Загарбник почав цікавитися у нашої співрозмовниці – звідки вона знає військових, які раніше дислокувалися на Старобільщині. Назвали точне ім’я та прізвище хлопця, з яким спілкувалася старобільчанка, але орки не знали його звання і саме це хотіли вивідати. Але дівчина не сказала цього окупантам, хоч і знала. Вони також цікавилися, в яких умовах відбулося знайомство та про особливості робити українських захисників. Щодо останнього наша співрозмовниця теж промовчала. Тоді її почали принижувати. "Вы же не просто пили кофе, правда же? Вы тр*хались с ним. Они же только девок и тягали. Много у вас тут девок родили от «бандеровцев»?" Після цього загарбник намагався вивідати різноманітну інформацію про ЗСУ – номери телефонів, скільки військових дислокувалося на Старобільщині і з ким знайома ще. - Також вони просили здавати дівчат, які теж спілкувалися з військовими. В моєму оточені багато таких знайомих, але я не стала цього робити, - говорить старобільчанка. Перевірка техніки Після неприємного допиту окупант почав копатися в техніці нашої співрозмовниці. Першим перевірили ноутбук, але там нічого не знайшли. Після стали перевіряти смартфон – перевірили телефонну книгу, деякі месенджери. І ось у Телеграмі орк знайшов переписку з подругою, де дівчата в грубій формі засуджували окупантів за звірства, що ті коїли на території незалежної України. - В чаті ми обзивали їх орками, козлами та виродками, - каже дівчина. – Він прочитав і це його зачепило, каже: «так мы орки?». Я сказала йому, що вас всі українці так називають, а в самої вже руки почали труситися і стало зле. Він підійшов до мене за спину з пістолетом і вдарив ним по голові. Почав питати, чи всі ми так вважаємо, що вони орки. Сказала, що так. Тоді він скипів, але більше не бив. Продовження допиту Далі до допиту долучилися ще троє орків. Виявилося, що перший, що вів допит, неправильно заповнював папірці, і його "колеги" почали виправляти. У дівчини намагались вивідати особисті дані - логіни і паролі до соціальних мереж, але дівчина їх не пам'ятала, а в «асвабаждєнной» будівлі СБУ інтернет не працював . Ті, що долучилися, почали перевіряти інформацію, що надала наша співрозмовниця, почали повторювати всі питання спочатку. - Почали знов питати про інших дівчат, - говорить старобільчанка. – Обзивали нас бл*дями. Наприкінці один з них спитав про якусь дівчину зі Старобільська, яку я справді не знала. Але вони були впевнені, що ми знайомі. Тому дали тиждень на те, щоб я знайшла її, або ж вони знову мене заберуть. Після допиту Дівчину все ж таки відпустили, після того, як продержали майже дев’ять годин. А сусідку, яку викрали раніше, відпустили лише через два місяці. Звичайно, що після такого наша співрозмовниця постійно перебувала в страху - боялася кожного стуку в двері, страшно було навіть просто йти по вулиці. - Навіть якщо я спілкувалася з військовим, хто я така, щоб мені розповідати військові таємниці? - задається питанням дівчина. – Ми з чоловіком ще довго були шоковані. Врешті вирішили, що пора виїжджати, бо кращого життя там не буде, доки Україна не повернеться. Що далі Після цього інциденту родина нашої співрозмовниці успішно евакуювалася. Їхати їм довелося через Росію. Дівчина дуже хвилювалася, що її можуть не пропустити на кордоні, але все пройшло нормально. Так і дісталися Польщі, а звідти виїхали до Львова, де перебувають і досі. Євген Голобородько Фото з мережі Інтернет Читайте також: Надія на місію МАГАТЕ Ракета для видатного бізнесмена Отримуйте новини там, де зручно! Ми в Telegram Ми в Facebook Ми в Instagram Ми в Viber