У середині серпня українська енергосистема виглядає значно спокійніше, ніж можна було очікувати після минулої зими. Масштабних графіків відключень немає, навіть літні піки споживання країна проходила без серйозних обмежень. Однак переносити цю картину на грудень чи січень не варто. Енергетичні експерти, опитані українськими медіа, дають помітно різні оцінки наступної зими. Директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко вважає, що Україна готується до неї краще, ніж до будь-якої попередньої воєнної зими. Співзасновник Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук, навпаки, говорить, що сама енергосистема зараз перебуває у гіршому стані, ніж рік тому. На перший погляд ці оцінки суперечать одна одній. Насправді правдивими можуть виявитися обидві. Україна справді значно серйозніше готується до нових ударів: будує малу генерацію, створює резервне живлення для водоканалів і котелень, накопичує трансформатори та інше обладнання, перебудовує окремі теплові мережі. Але одночасно все це доводиться робити на тлі накопичених за роки атак пошкоджень великих електростанцій, підстанцій і теплової інфраструктури. Тому головним питанням цієї зими може стати вже не тільки те, скільки годин не буде світла, а й те, чи працюватимуть під час тривалих відключень водопостачання та опалення. А якою взагалі буде зима? Точно відповісти на це питання в серпні неможливо. На тлі численних публікацій про нібито аномально холодну або, навпаки, дуже теплу зиму український синоптик Віталій Постригань наголошує: у серпні та навіть у вересні достовірного прогнозу на всю зиму ще не існує. Сезонні моделі показують лише загальні тенденції і постійно змінюються. Морози до -15…-20°C для українського клімату самі по собі не є аномалією, так само як відлиги та ожеледиця. Європейська кліматична служба Copernicus уже публікує сезонні розрахунки на кілька місяців уперед. Останні моделі схиляються до підвищеної ймовірності температур вище кліматичної норми на значній частині Європи, однак сама служба попереджає: точність сезонних прогнозів для Європи значно нижча, ніж для тропічних регіонів. Прогнози оновлюються щомісяця. Тобто будувати підготовку енергосистеми на припущенні, що «зима буде теплою», небезпечно. І різниця тут величезна. Тривала температура близько нуля означає одне навантаження на електро- та тепломережі. Велика кілька тижнів із сильними морозами — зовсім інше. У мороз збільшується споживання електроенергії, люди активніше використовують електрообігрівачі, а пошкодження централізованого теплопостачання стає значно небезпечнішим. Тому погода залишається одним із важливих факторів, які Україна взагалі не може контролювати. 6, 8 чи 12 годин без світла Олександр Харченко вважає, що причин для паніки зараз немає. За його словами, цього року планується виконати у чотири-п'ять разів більше робіт із підготовки енергосистеми, ніж у попередні роки війни. Водночас експерт визнає: виконати всі заплановані заходи до холодів нереально. Роботи, які за нормальних умов мали б тривати три-п'ять років, намагаються здійснити за одне міжсезоння. Є проблеми з фінансуванням, нестачею інженерів та бюрократичними процедурами. За складного сценарію Харченко допускає відсутність електроенергії приблизно 6–8 годин на добу. Але це не прогноз графіка на майбутню зиму. Тривалість відключень, за його словами, залежатиме передусім від того, наскільки інтенсивними і точними будуть російські удари та наскільки ефективно спрацюють ППО і фізичний захист енергооб'єктів. Юрій Корольчук оцінює ризики значно жорсткіше. На його думку, за звичайної зими та нових пошкоджень реалістичним може виявитися режим приблизно 12 годин із електроенергією і 12 без неї. У періоди аварійних ремонтів після великих атак відключення можуть бути й довшими. Особливо вразливими він вважає Київ та низку північних, східних і південних регіонів. Це дві експертні сценарні оцінки, а не офіційні прогнози. «Укренерго» чи Міненерго наразі не повідомляли, що українців узимку чекають саме шість, вісім або дванадцять годин відключень. Та й зробити такий прогноз зараз неможливо. Україна справді готується масштабніше Офіційні цифри підтверджують: підготовка вже йде. Станом на 1 серпня необхідні роботи були виконані у 83 553 житлових будинках — 58% від запланованого обсягу. До сезону підготували понад 60% котелень і більше 10,4 тисячі кілометрів теплових мереж. Відремонтовано понад 11,6 тисячі внутрішньобудинкових систем теплопостачання та понад 11,8 тисячі систем водопостачання. Окремий напрям — створення енергетики, яка не залежить від кількох великих електростанцій. Урядовий Національний план стійкості передбачає розвиток розподіленої генерації, децентралізованого теплопостачання та резервного живлення. Ще навесні в ньому було закладено 1,5 ГВт нової розподіленої генерації. Крім того, визначено понад 3000 об'єктів критичної інфраструктури, які потребують додаткового захисту. Загальна потреба регіональних планів енергетичної стійкості оцінювалася у 5,4 млрд євро. У серпні уряд уже озвучує ширшу мету — довести обсяг розподіленої генерації до 4 ГВт, залучивши до встановлення власних потужностей також бізнес. Мета цієї перебудови зрозуміла. Знищення одного великого енергетичного об'єкта не повинно залишати без електрики, води чи тепла весь район або місто. Але побудувати повністю децентралізовану систему за кілька місяців неможливо. Не лише генерація — потрібен запас на ремонт Україна також намагається готуватися до того, що частину обладнання доведеться ремонтувати вже під час самої зими. За даними Міненерго, протягом 2026 року до його енергетичних хабів надійшло 5,7 тисячі тонн міжнародної технічної допомоги. Міністерство поставило завдання створити трикратний резерв критичного обладнання. Ще понад 3,3 тисячі тонн обладнання отримано з електростанцій Литви та Німеччини, які виводяться там з експлуатації, але можуть використовуватися в Україні. Саме швидкість ремонту стала одним із головних уроків попередніх зим. Після удару важливо не лише мати резервну генерацію, а й максимально швидко повернути пошкоджений об'єкт у роботу. При цьому ресурсів усе одно бракує. Міненерго на початку серпня оцінювало непокриті потреби Фонду підтримки енергетики України у понад 507 млн євро. Тобто Україна готується значно активніше, але запас міцності не безмежний. Найсерйозніша проблема може бути не зі світлом Олександр Харченко звертає увагу на важливу зміну: електричні відключення українці вже навчилися переживати. Значно складніший сценарій — тривале зникнення води чи опалення. Генератор може дати електрику лікарні або насосній станції. Павербанк — зарядити телефон. Але швидко створити альтернативу великій міській ТЕЦ значно складніше. Особливо це видно на прикладі Києва. Столична теплова система залишається дуже централізованою. Велику її частину забезпечують ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 та Дарницька ТЕЦ. Офіційна міська програма на 2026–2028 роки визнає ще одну проблему: станом на останні наведені в ній дані рівень зношеності тепломереж Києва становив 75,1%, а майже 95% центральних теплових пунктів експлуатувалися понад 25 років. Значна частина обладнання вичерпала нормативний строк роботи та потребує модернізації. Ракетні удари накладаються на систему, яка й без війни потребувала масштабного оновлення. Київ будує резерв, але він покриє не все Столиця зараз намагається швидко змінити цю модель. За офіційними даними міста, до середини червня в Києві завершили будівництво нових об'єктів розподіленої когенерації приблизно на 60 МВт, ще понад 100 МВт перебували в роботі. Загальна мета на 2026 рік — близько 200 МВт додаткової когенераційної потужності. Київ також будує резервні теплові зв'язки. Наприклад, на Теремках прокладають нову теплотрасу, яка в разі критичної зупинки ТЕЦ-5 повинна дозволити подати тепло до 183 житлових будинків, трьох медичних та 18 освітніх закладів. У липні місто повернуло до свого бюджету 1,25 млрд гривень, які планує спрямувати, зокрема, на створення резервної системи теплопостачання. Загалом план енергетичної стійкості столиці оцінюється у десятки мільярдів гривень. Але навіть ці масштабні роботи не означають, що Київ може повністю замінити великі ТЕЦ. Харченко оцінював, що приблизно 2500 столичних будинків можуть не мати повноцінного резервного джерела тепла, якщо російські удари знову виведуть із роботи ключові теплоцентралі. За його оцінкою, резервними рішеннями можна прикрити близько трьох чвертей житлового фонду. Приблизно таку ж цифру наводили й інші експерти. Чи справді у квартирах буде 12–15 градусів Ще жорсткішу оцінку дає Юрій Корольчук. Він припускає, що за пошкоджень теплогенерації температура в окремих київських квартирах може становити близько 12–15°C. Однак це теж не офіційний прогноз «Київтеплоенерго». Говорити зараз, що киянам «обіцяють 12 градусів», було б неправильно. Проте сама загроза тривалих проблем із теплом реальна. І вона принципово відрізняється від відключення електроенергії. Після повернення живлення лампочка засвітиться практично одразу. Велика система централізованого опалення має інерцію: її потрібно підтримувати в робочому стані, забезпечувати циркуляцію теплоносія, роботу насосів і джерел тепла. Після серйозної аварії відновлення займає значно більше часу. Саме тому уряд у планах стійкості окремо вимагає резервувати електроживлення насосних станцій, водозаборів, очисних споруд, котелень і теплових пунктів. Це завдання напряму пов’язане з уже розпочатим посиленням енергетичної автономності комунальної інфраструктури: ще на початку року підприємства ЖКГ мали понад 600 МВт введеного обладнання розподіленої генерації — когенераційних установок, модульних котелень та газових установок. А газу вистачить? На цьому напрямі ситуація поки виглядає спокійніше. Уряд затвердив базову ціль: до початку опалювального сезону накопичити у підземних сховищах 14,6 млрд кубометрів газу. Критично необхідним мінімумом Міненерго визначило 13,2 млрд кубометрів. За оцінкою міністерства, такий запас має дозволити пройти зиму навіть у разі низьких температур та атак на газову інфраструктуру. За даними європейської платформи Aggregated Gas Storage Inventory станом на ранок 13 серпня в українських сховищах перебувало 98,97 ТВт·год робочого газу, а рівень заповнення становив 30,81% технічної місткості. За попередню газову добу закачування значно перевищувало відбір. AGSI є платформою Gas Infrastructure Europe, на якій оператори публікують дані про запаси газу, зокрема українські. Загальна максимальна потужність українських газосховищ становить майже 31 млрд кубометрів. Щоб оцінити фактичний обсяг газу при заповненні 30,81%, потрібно перемножити загальну місткість на частку заповнення: 31 млрд м³ × 30,81% = 31 × 0,3081 ≈ 9,55 млрд кубометрів Отже, при такому рівні заповнення в підземних сховищах України знаходиться приблизно 9,5–9,6 млрд кубометрів газу, що становить близько 65–66% від запланованого Міненерго обсягу у 14,6 млрд кубометрів. Дані AGSI підтверджують іншу важливу річ: накопичення газу триває. Окремо енергетики звертають увагу і на стійкість самої газової системи до можливих атак. Як пояснює Олександр Харченко, навіть у разі посилення ударів по газорозподільчій інфраструктурі критичного колапсу система не зазнає. За його словами, українська газова мережа є значною мірою дубльованою, а сам газовий сектор принципово відрізняється від електроенергетики: це не складні турбіни чи генератори, а розгалужена система трубопроводів, які у разі пошкодження можна відносно швидко відновлювати локальними ремонтами. Найбільш вразливими елементами залишаються компресорні станції та установки підготовки газу на видобутку, однак і їхній захист, за словами експерта, посилюється. Харченко вважає урядову ціль досяжною, хоча не виключає необхідності імпорту в разі нових ударів по видобутку. І така загроза враховується офіційно: Міненерго на початку серпня повідомляло, що додаткова потреба «Нафтогазу» у фінансуванні можливого імпорту становить близько 400 млн євро. Тобто газовий сценарій зараз не виглядає головною слабкою ланкою, але він також залежить від того, наскільки Росія зможе пошкодити видобуток та інфраструктуру протягом осені й зими. То якою буде ця зима У середині серпня відповідь можна дати лише у вигляді сценаріїв. Відносно сприятливий сценарій: зима переважно м'яка, великих результативних ударів по ключових енергооб'єктах немає, атомна генерація працює стабільно, відновлені потужності та нова мала генерація залишаються в системі. У такому разі тривалі відключення можуть бути епізодичними, а не постійними. Складний сценарій: росія регулярно атакує генерацію і мережі, частина обладнання вибуває з роботи, а взимку трапляються періоди сильних морозів. Саме для такої ситуації експерти називають можливі багатогодинні графіки — від приблизно 6–8 годин без світла в оцінці Харченка до 12 годин у жорсткішому сценарії Корольчука. Кризовий сценарій: сильні морози збігаються з результативними масованими ударами не лише по електрогенерації, а й по великих ТЕЦ, підстанціях, насосних та інших вузлах життєзабезпечення. Тоді проблема виходить далеко за межі графіків світла. Для окремих міст і районів головним питанням стає збереження опалення та водопостачання. Саме до третього сценарію країна зараз намагається підготувати резервні системи. Підготовлені краще, але гарантій немає Тому твердження «ця зима буде найважчою» або «до цієї зими Україна готова і проблем не буде» однаково передчасні. Є аргументи для обережного оптимізму. Україна накопичила чотири роки досвіду енергетичної війни, швидше ремонтує пошкоджені об'єкти, створює резерв обладнання, встановлює розподілену генерацію та намагається зробити автономними водоканали й котельні. На 1 серпня підготовка житлового фонду та комунальної інфраструктури вже перевищила половину запланованого обсягу. Але є й причини для занепокоєння. Значна частина великої енергетики вже пережила багато хвиль ударів. У великих містах залишаються централізовані системи теплопостачання, які неможливо повністю перебудувати за кілька місяців. Не всі регіональні плани забезпечені грошима та обладнанням. І найголовніше — ніхто не знає, якою буде наступна російська кампанія проти енергетики. Тож майбутню зиму визначатиме не одна цифра. Її визначатиме поєднання чотирьох факторів: погоди, масштабу російських ударів, здатності України їх відбивати та того, скільки енергетичних і комунальних об'єктів встигнуть підготувати до моменту перших серйозних морозів. Підготував Олексій Дмитренко