За минулий рік фахівці медичного центру "Стардоктор", саме під такою назвою в Дніпрі знають Старобільську лікарню, надали допомогу понад 7,2 тис. вимушених переселенців. Нове місто, нове життя "Після того, як ми вимушені були залишити Старобільськ та зупинилися в Дніпрі, ми певний час перебували в прострації: не розуміли, як бути далі, як жити, втративши чимало контактів та зв'язків із колишнього життя. Але спочатку цей вакуум заповнило волонтерство", — розповів Роман Чередниченко. Старобільські медики, які виїхали в Дніпро та трималися разом, спільно з "Дієвою громадою" та з організацією "Здорова Луганщина" спочатку допомагали тим, хто залишився на батьківщині ліками, відправляли гуманітарні вантажі. Але у квітні колону, яка їхала з Дніпра на окуповану територію, обстріляли в районі Борової російські окупанти, і передати до Старобільська ліки стало неможливо. "Потихеньку відновлювалися контакти з нашими земляками, які теж приїздили з окупованої території Луганщини до Дніпра, зібралася команда... З'явилася ідея, що ми можемо з тимчасово переміщеними медичними працівниками згуртуватися та відновлювати свої потужності, наскільки це було можливо, і відновити свою діяльність. У Дніпрі було багато медичних працівників, які стали переселенцями, і взагалі чимало людей з окупованих територій, що залишили свій дім та стали ВПО. Їм потрібна була медична допомога", — каже Чередниченко. Початок роботи "Стардоктора" Найголовніша проблема, з якою довелося зіткнутися при відкритті нової лікарні — приміщення. "Для роботи медичного закладу будь-яке приміщення не підійде, потрібна спеціалізована локація, де можна працювати та надавати медичну допомогу пацієнтам. У Дніпрі є свої медзаклади, вони працювали та надавали медичну допомогу. Мені одразу не вдалося знайти місце. У пошуках минув квітень, потім травень... Коли я зневірився і навіть думав припинити пошуки, та переїхати до якогось іншого міста, наприклад, у Київ, доля звела мене з людьми, які перед війною розпочали роботу лікувально-діагностичного центру. Війна, звісно, дуже змінила їхні плани, бо в такий час дуже важко запустити роботу приватного медзакладу", — згадує гендиректор Старобільської лікарні. Чередниченко поспілкувався з власниками центру, ознайомився з самим приміщенням: будівля підходила для роботи медзакладу. "Я написав у соціальних мережах, попросив, щоб відгукнулися колеги з Луганщини, Старобільщини, які переїхали до Дніпра, щоб зрозуміти, чи будуть у нас кадрові потужності для початку роботи. Ми зібрали колектив, розв'язали формальні питання, і вже з червня-липня розпочав роботу діагностичний центр Комунального некомерційного підприємства "Старобільська багатопрофільна лікарня". Для дніпрян назва "Старобільська лікарня" нічого не скаже, тому ми склали два слова "старобільський" та "доктор" і вийшла назва центру "Стардоктор". Така назва скоріше запам'ятовується пацієнтами", — зазначив він. Медики нового діагностичного центру проїхали по шелтерах, в яких живуть переселенці, розповіли їм про відкриття медичного центру, де люди зможуть отримати безоплатну допомогу, записалися на гарячі лінії пунктів допомоги для ВПО та почали прийом пацієнтів. Новий колектив Зараз у "Стардокторі" працює 42 медичних працівники — лікарі та медсестри. "Команда весь час змінюється, вона мобільна: хтось приїздить до Дніпра, хтось їде жити в інше місто, але на 99% наш колектив складається з медпрацівників, які є внутрішньо переміщеними особами. Це не тільки старобільчани. Травматолог у нас — з Бахмута, хірург і уролог — з Сєвєродонецька, анестезіолог і нарколог — з Маріуполя, луганчанка, яка працювала в Сєвєродонецьку — невролог, терапевт у нас — з Бахмута, а операційна сестра — з Волновахи", — розповів Роман Чередниченко. Коли лікарня починала роботу, то надавала багатопрофільну допомогу вторинного рівня, тобто — вузькі спеціалісти. "Спочатку ми починали з амбулаторного формату надання медичної допомоги. Ми швидко відновили роботу з електронною системою охорони здоров’я, відновили роботу серверів, роботу нашої медичної інформаційної системи, відновили медичну діяльність по кількох пакетах медичної допомоги та працювали протягом всього 2022 року. Всі переселенці, які до нас зверталися, отримували безкоштовну медичну допомогу в рамках медичних гарантій. Але з 2023 року ситуація трохи змінилася. Зараз ми отримуємо фінансування тільки на заробітну платню, інші витрати не фінансуються. Однак ми розуміємо, що ми не можемо сказати пацієнтам, що медична допомога для нашої лікарні не фінансується. Тому, маючи певні залишки на рахунках, маючи гуманітарну допомогу, ми продовжуємо приймати пацієнтів та намагаємося їм допомогти", — сказав керівник "Стардоктору". Він додав, що від деяких напрямків, як наприклад "хірургія одного дня", довелося відмовитися. "Також у 2023 році ми придбали автотранспорт і почали працювати за напрямком паліативна медична допомога. Наші лікарі та медсестри виїздять додому до пацієнтів, які не можуть самостійно дістатися до нашого діагностичного центра", — повідомив Чередниченко. Також медики вже налаштували комунікації з партнерськими медичними закладами, які допомагають надавати допомогу пацієнтам. "Наприклад, у нас немає можливості проведення повноцінної променевої діагностики, є переносний апарат, але його можливості обмежені. Тому ми з Дніпропетровською обласною лікарнею ім. І.Мечникова уклали договір на обслуговування наших пацієнтів. Ми співпрацюємо з кількома приватними та державними медзакладами, які направляють до нас пацієнтів-ВПО, яким потрібна спеціалізована медична допомога", — розповів Роман Васильович. Плани на майбутнє Медики вже зараз готуються повертатися додому. Ведеться розробка різноманітних програм, проте невідомо, що їх чекатиме в Старобільську — в якому стані будуть корпуси лікарні, що взагалі залишиться з обладнання. "Перші місяці, коли ми виїхали з окупованої території, ще були якісь канали, ми спілкувалися з тими, хто там залишився. Але що зараз там коїться — невідомо. Є інформація, що не тільки хірургічний корпус лікарні, а й навіть акушерсько-гінекологічний використовується для лікування поранених окупантів. Достеменно сказати, що залишилося з обладнання, — не можна. Інформація звідти — дуже скупа", — пояснив він. За словами Чередниченка, на постійному зв'язку перебувають близько 20 лікарів, які виїхали з нашого міста до інших міст України та за кордон. "Це наш кадровий резерв, ті, хто після деокупації готові повернутися додому. Чимало лікарів виїхали, проте невідомо, чи повернуться вони. А ті, хто залишилися... Я не можу сказати, працюватимуть вони чи ні, може хтось з них після деокупації поїде за Урал… Без залучення кадрів з інших регіонів України — ми там просто не впораємося. Це найбільше, що мене лякає, — катастрофічний дефіцит медичних кадрів, проте завдання, які треба буде вирішувати це не відмінить. Це буде наша найбільша проблема — люди", — зізнався він. Генеральний директор припускає, що, можливо, доведеться навіть залучати мобільні пересувні модулі, які їздитимуть населеними пунктами по регіону та надаватимуть допомогу жителям. "Питань у планах на майбутнє — більше, ніж відповідей. Але я вірю, що воно буде. Дай, Боже, перемоги, і дочекатися деокупації. Я дуже сподіваюся, що та група медпрацівників, які разом з нами, вони повернуться, нехай їх лише 20%, але вони є, будемо гуртувати кістяк колективу навколо них", — резюмував він. Степан Андрющенко Читайте також: Маленька старобільчанка допомагає ЗСУ — історія 5-річної художниці-волонтерки