Перемога над фашизмом - найбільше свято на росії, де панує майже той самий фашизм, відмінностей насправді не багато. Напевно так зробили, щоб відсторонитися якнайдалі від звірств Гітлера у Другій світовій, при цьому їх повторюючи. Йде четвертий рік повномасштабного вторгнення. І старобільчани на цих фото не бачать проблеми в тому, щоб займатись побєдобєсієм під час масових вбивств невинних українців. Цінності, яких їх навчали у школах, про те, що життя людини має цінність, про те, що насильство - це погано, а війна - найгірше, що може бути - все це тепер нічого не варте. Їм розповідають, нібито є якась ідея, про те, що є якийсь "руській мір", і все, що туди не належить, треба знищувати, не рахуючи ні своїх, ні чужих убитих. Навіть якщо думаєш інакше - маєш мовчати, бо заберуть і посадять, перед цим можуть завдати тортур. Отже, російська влада за перевіреними методологіями КДБ старано створює картинку, про те, що все добре. Про проблеми говорити можна лише тихо на кухні, та ще й лише з тими, кому довіряєш. Можливо саме завдяки цьому і в опитуваннях у них зазвичай "за путіна, за війну", а на фото - усміхнені обличчя людей, яким надягають колорадські стрічки. Тим часом на окупованих територіях життя стає важчим, свободи стає менше, а контролю більше. За останніми новинами - в аптеках і навіть у ветаптеках майже усі типи ліків тепер відпускаються лише за рецептами, якісний інтернет - рідкість, а провайдери зобов'язані передавати усю інформацію про абонентів за запитом силовиків, смс-ки за паспортами і інші "блага" від "старших братів". Але перемога - то ж святе. Святкують з усіх сил. І працівники культури вже готують слова для виступів, в яких будуть порівнювати звитягу прадідів з "подвігамі гєроєв сво". Олексій Дмитренко