Герой нашого матеріалу згадує, що його життя та життя його близьких змінилося відразу 24 лютого 2022 року. «Ми всі це зрозуміли, коли вперше почули звуки вибухів, ймовірно, постріли з танку, коли перші дні жили у підвалах та бомбосховищах. У мене в підвалі декілька днів поспіль ховалися сусіди разом з дітьми – 8 дорослих та 7 дітей. Щодо окупації, то вона почалася з 2 березня, коли російські колони почали безперервно їхати нашим містом. Усі бачили, як місцеві намагалися зупинити ті танки. Бачили очі тих окупантів, які не знали, як реагувати на натовп протестуючих, стріляли людям під ноги, у повітря. Ніколи не забуду, як дуло БТР цілилося мені прямо в лоб на відстані трьох метрів. З того часу ми й зрозуміли, що життя змінилося, що це не сон чи інша реальність, а справжня жорстока війна», - поділився мешканець Луганщини. Спочатку забрали жінку, а потім його З першого дня окупації чоловік розумів, що за ним прийдуть. Він знав, за чим вони прийдуть, що шукатимуть, що питатимуть. «Звісно, такі думки з’явилися після того першого проукраїнського мирного мітингу. Через тиждень у місті почали зникати люди – колишні військові, працівники державних установ, справжні патріоти, проукраїнськи налаштовані люди, учасники мітингів. Серед моїх знайомих теж були ті, кого забирали. Ми з ними спілкувалися потім про те, що відбувалося у тих місцях, де їх утримували по декілька днів чи тижнів», - згадує чоловік. Знайомий нашого співбесідника, який раніше працював у прикордонній службі, розповів, що його дуже сильно побили при затриманні. Того чоловіка протримали 8 діб, а згодом відпустили. Щодо власної історії нашого героя матеріалу, то вперше окупаційні силові органи так званої «луганської народної республіки» прийшли до його будинку в середині квітня 2022 року. В той день підприємця не було вдома. «Я сидів в офісі. У мене вже не працював телефон, бо я принципово не купував російську сім-карту для користування. Повністю озброєні, вибивши вхідні двері, вони увірвалися до мене в будинок, де знаходилися жінка та діти. У той момент дружина була в душі. За малим, вони ледь не витягнули її звідти силою. Одягатися вони дозволили їй лише у присутності одного окупанта. Тобто, якийсь «лнрівець» стояв і дивився на мою оголену дружину. Вона плакала через цю ситуацію, але той наказав припинити, бо вдарить її. Розійшлися по будинку й почали обшук. Забрали з будинку всі гаджети. Дружина реально не знала, де я знаходився конкретно в той момент, тому вони ледь одягнену посадили її в машину і катали по місту в пошуках можливих місць мого перебування», - розповідає підприємець. Почув стукіт у вікно і побачив обличчя дружини. По її губах прочитав, що за ним прийшли. На моніторі камер відеонагляду побачив групу озброєних людей, які займали позиції ніби в класичному бойовику. «Я бачу, як вони розбігаються по території всього двору, ніби справжня група захоплення. У балаклавах, зі зброєю та іншими цяцьками вони чекали, поки я вийду. Тільки-но відкрив двері, вони виривають їх у мене та кричать «Руки за голову! На землю». Вони замотали руки скотчем, який, до речі, прихопили у мене вдома, та повели в машину. Виглядало це ніби справжня «військова спецоперація». Навіть не полінилися перекрити дорогу з обох сторін біля мого офісу для підсилення спецефектів», - каже він. Варто зазначити, що зі слів постраждалого, цією «операцією» керував місцевий. Раніше він працював в органах поліції, а коли місто окупували, то одразу прийшов на службу до окупаційної влади. Навіть «лнрівців» возив на своєму власному авто. Погрожували фізичною розправою Далі чоловіка разом з дружиною повезли у місцевий відділок поліції. Жінку майже одразу відпустили, а героя нашого матеріалу протримали до пізньої ночі. «Мені здавалося, що я потрапив у психіатричну лікарню. Мене допитували у трьох різних кабінетах. Задавали одні й ті ж питання, але допитувачі змінювалися. Вони не били, але давили морально. Погрожували виколоти око ручкою за те, що я нібито не все розповів. Інший «слідчий» говорив, що відіб’є мені печінку. Але обійшлося. Всі вони говорили одними й тими ж словами. Іноді здавалося, що я чую Скабєєву чи Соловйова. Іноді я навіть намагався сперечатися з ними на нейтральні теми, але потім зрозумів, що переконати їх неможливо», - згадує підприємець. Поки його там тримали, він бачив у сусідніх кабінетах знайомі обличчя місцевих, яких теж затримали. Також чоловік пам’ятає, що того дня дуже часто виїжджала їх так звана група захоплення. «Тобто, надходить якийсь дзвінок і вони їдуть вже по чиюсь душу. Чув, як вони передавали інформацію. Називають населений пункт, адресу та кажуть хто там: «укрофашист», айдарівці тощо», - розповідає старобільчанин. Приїжджали ще двічі: забрали холодильник Наступного дня окупанти знову приїхали в офіс до підприємця. Він займався своїми звичними справами, коли на моніторі знов побачив ту ж саму картину, як і днем раніше. «Я не став чекати, сам пішов до них. Виходжу і кажу: «Що знову?». Вони наказали показати їм підвальне приміщення офісу. Ми спустилися, вони перевірили всі кімнати, що там були. А потім, коли ми вже піднялися на гору, я почув якийсь гуркіт. Зрозумів, що в якійсь з кімнат закрив «асвабадітєля». Так хотілося сміятися у той момент. Звісно, що довелося йти та випускати. Так вони і пішли, в принципі», - говорить чоловік. Заїжджали окупанти і на третій день. Стоячи вже у воріт свого офісу, він побачив, як під’їхала брудна біла ГАЗелька. «Заходять тим же складом, але й з новими «артистами». Кажуть: відкривай офіс. Забрали мій холодильник. Я кажу їм, як це розуміти, що без дозволу, грошей забираєте майно. А вони мені відповідають, що «молодій республіці» треба холодильник», - посміхаючись, згадує підприємець. Далі, виходячи з приміщення, один з бойовиків вдарив чоловіка кулаком в спину через те, що він посміхався. «Ну я завжди усміхався, будучи поряд з ними. Їх дії викликали лише сміх», - каже переселенець. «Прохання» від колаборанта та виїзд з окупації Через деякий час представники окупаційної влади знову приїхали до помешкання нашого героя. Але цього разу обійшлося без скотчу та погроз. «Приїхав до мене той колаборант, який керував моїм затриманням 14 квітня. Попросив, саме попросив, проїхати у відділок та дати якісь свідчення. Ну я поїхав з ним. Вони хотіли, щоб я розповів про учасників другого мітингу, але я реально нічого не міг сказати, бо мене там не було. Тому наша «дружня» бесіда закінчилася швидко», - згадує очевидець. Після вдалого контрнаступу в серпні-вересні 2022 року на Харківщині, окупанти посилили тиск на місцеве населення, бо шукали «коригувальників вогню». Тоді підприємець зрозумів, що час збирати речі, адже можуть знову забрати на допити. «Усі інші дні, поки я там, пройшли у страху, що за мною може прийти хтось серйозніший. Ми виїхали доволі вдало, якщо можна так сказати. Після нашого виїзду нам повідомляли, що якась підозріла активність біля будинку була, але на цьому поки й все», - додав він. Ксенія Новицька Читайте також: Ледь не втратила зір - історія від пасажирок обстріляного автобуса