Весь світ вже облетіли фотографії зруйнованого Рубіжного. Колись квітуче та красиве місто перетворилося на бездиханні післявоєнні ландшафти. Все це - результат військової агресії росії проти України. Розбиті будинки та інфраструктура Через тривалі бойові дії місто зазнало масштабних руйнацій. Більше 70% міста зруйновано вщент. Інша ж територія зазнала значних руйнувань та залишилась без комунікацій. "Як можна описати моменти руйнувань? Ніяк! Ти весь час сидиш у підвалі і слухаєш, як летять ракети чи бомби на твої будинки. Не було можливості навіть вийти на вулицю щось приготувати. Лише коли більш-менш обстріли вщухали, ми виходили на двір і не впізнавали наші райони", - згадує очевидиця. Майже з самого початку активних обстрілів зник мобільний зв'язок та інтернет. Люди, що лишились тут, були відрізані від світу. Не було можливості зв'язатися з рідними, принаймні сказати, що живі. Згодом на стало світла й води. Життя в багатоповерхівках стало на межі можливого. Якщо до відсутності світла швидко звикли, то без води було найтяжче. "На початку разом з місцевими мешканцями топили сніг. Отриману воду використовували як технічну та для приготування їжі. Згодом за свій кошт придбали генератор і почали качати воду. Черги за нею були величезні. Під постійними обстрілами проводили по 2-3 години", - розповідає жінка. Каналізація також перестала функціонувати, тому все виливалося просто з вікон. Через деякий час зник і газ. На вулиці ще були морози, коли це сталося. У людей не було змоги приготувати їжу та хоч якось обігріти оселю. Готувала на сухому пальному Готували їжу серед подвір'я на багатті. Через постійні обстріли це також було дуже небезпечно. Багато мешканців загинуло, коли займалися буденними справами: варили їсти, йшли в пошуках якихось продуктів або за водою. Тому наша героїня намагалася готувати на сухому пальному. "Свою звичайну газову плиту застелила фольгою, а на газову горілку клала шматочок пального. Ось так і готували та розігрівали їжу. Готувала здебільшого страви, які не потребують довгої термічної обробки, наприклад, смажені та варені яйця, каші, макарони, просто чай. Два рази на тиждень допомагала на польовій кухні моїм сусідам, щоб поїсти суп", - розповідає рубіжанка. Без комунікацій й досі Коли місто окупували, рашисти почали вдавати з себе "асвабадітєлєй" і робили видимість якоїсь діяльності. Спочатку дозволили їздити та привозити продукти на продаж. "Ціни були просто космічними. Вони зросли вдвічі, а подекуди - втричі. Наприклад, каша перлова - 50 гривень за кілограм, сардельки - 600 гривень за кілограм, свинина - 400 гривень за кілограм, оселедець - 400 гривень за кілограм. А роботи як не було, так немає й досі. Єдине джерело доходу місцевих мешканців – українські зарплати та пенсії, які комусь ще виплачуються на картку. Але через здирницький курс після переводу на готівку та на рублі місцеві залишаються в дуже скрутному становищі. Але страшніше те, що орки так нічого нормально й не відремонтували. Звичайно, ніхто і не чекав, що вони тут щось будуватимуть, але ж світло, вода, газ потрібні навіть їм самим. «Де-не-де вони відновили електропостачання. У деяких будинках з’явилася вода, але вона поганої якості та буває не весь час. Газу немає до сих пір. Як жити, коли прийде зима та морози - незрозуміло», - говорить рубіжанка. Критична ситуація й з ліками. На все місто працює дві аптеки, в яких майже немає медичних препаратів. Сміття, безхатьки, собаки Через брак комунальників та інших спеціалістів у Рубіжному – антисанітарія. На вулицях багато сміття, відходи викидаються кому де заманеться. Крім того, по місту зустрічається багато безхатьків. Вони хородять містом у пошуках якоїсь їжі. «А скільки ж стало бродячих собак! Їх неможливо порахувати. Оскільки зараз люди самі інколи без хліба, то тваринам нікому допомагати. Вони весь час голодні, розкопують поховання по дворах, які ще нормально не перепоховали, та тягають по місту людські останки. Є райони, де сморід стоїть неможливий», - розповідає жінка. Оформлюють пенсії, але збираються у рашку У той час, коли люди у двадцять першому столітті не мають води у квартирі через зруйнований водогін, рашисти не припиняють дивувати своїм цинізмом. Замість того аби робити світло та газ, вони «приймають документи на рубльову пенсію та думають про навчальний процес у школах». «Мій сусід пішов до них аби попросити матеріали на відновлення даху у будинку. Скоро зима - треба ж щось робити. Так вони йому сказали, мовляв, чекайте своїх ЗСУ-шників, які вже через місяць самі прийдуть сюди. Типу, нехай вони вам дахи і ремонтують. Звичайно, не може не радувати те, що вони самі говорять про свою капітуляцію та слабкість», - додає рубіжанка. Саша Кот Фото ілюстративне з мережі Інтернет Читайте також: Харків: початок повномасштабної війни очима студентки Отримуйте новини там, де зручно! Ми в Telegram Ми в Facebook Ми в Instagram Ми в Viber