Отже, почнемо з того, що наобіцяли окупанти. По-перше, до 2030 року заплановано побудувати фізкультурно-оздоровчі комплекси (ФОК) з басейном та універсальним спортивним залом у Старобільську і Толоківці (Половинкине). У «генплані муніципального округу», який ЕИПП представив місцевій окупаційній владі у «мінбуді лнр», запропоновано облаштування території на березі Айдару в Чмирівці, а також відновлення дитячих оздоровчих таборів «Чайка» та «Ялинка». Але найголовніший потенціал для розвитку планувальники вбачають в агропромисловості. У вищезгаданому генплані – будівництво агропромислового парку на 250 робочих місць у південній частині Старобільська, а також тепличного комплексу, овочесховища, фермерського господарства з виробництва органічної сільськогосподарської продукції та складських комплексів для зберігання сільгосппродукції в районі села Лиман. У селі Чмирівка заплановано будівництво виробничого комплексу з переробки зернових, зернобобових та олійних культур, розміщення логістичного терміналу для зберігання продукції. Крім того, у 2030 році пропонується будівництво автомобільної дороги «Східний обхід міста Старобільська» довжиною у 25,2 км. Старобільська громада знайома з обіцянками і знає їм ціну. Напевно, кожен з мешканців мав би чимало що сказати щодо опублікованих планів, особливо з оглядом на те, що економіка рф вже перебуває у фазі стагнації, яка переходить у технічну рецесію. Але ми попросили прокоментувати плани окупантів людину, яка, певно, краще за будь-кого розуміється в питаннях благоустрою саме в Старобільській громаді – Яну Літвінову, голову Старобільської МВА. Незаконні дії Яна Літвінова наголошує, що принципово не можна ототожнювати чи порівнювати життя громади до окупації і після неї, адже будь-яке таке порівняння або пошук логіки в діях окупаційної влади означали б мовчазне визнання цих дій. А все, що здійснюється на окупованій території під прикриттям фактичного контролю, є апріорі незаконним. «Окупаційна адміністрація свідомо не говорить про реальні проблеми, приховуючи їх за фасадом зовнішнього «позитивного» контенту і показових картинок. Але суть незмінна: в окупації немає сервісу — там є примус. Немає ефективності — там є страх. Немає турботи про людей — там є використання людей, - зазначає Літвінова. - Саме тому, не вдаючись до жодних порівнянь і не надаючи оцінок у координатах «було–стало», я змушена говорити виключно з позиції прагматизму — коментуючи не дії як такі, а ті заяви й тексти, які публічно поширюються і які сьогодні читають люди, як на окупованій території, так і в Украіні, та наші мешканці за кордоном. Голова Старобільської МВА впевнена, що коли окупаційна влада знову анонсує «масштабні проєкти відбудови», перш за все треба думати не про гучні назви, а про людей, які живуть на цій землі й щодня бачать реальні наслідки так званих «покращень». Адже заяв було багато за ці роки, а реальних результатів, які справді поліпшили б життя громади, місцеві мешканці не відзначають. І це в місцевих пабліках визнають навіть ті, хто лояльний до окупаційної адміністрації. «Проблема не лише в тому, що ці плани не мають жодної легітимності. Вони ніколи не обговорюються з людьми, - пояснює Яна Миколаївна. - Реальні потреби мешканців ніхто не з’ясовує, а будь-яка критика заборонена або витіснена страхом. Часто ухвалені рішення не вкладаються ані в здоровий глузд, ані в наявні документи розвитку території, які існували до окупації». Знищення під виглядом благоустрою Наша громада включена до європейської екологічної мережі охорони цінних природних ландшафтів і середовищ існування. Такий статус означає особливі обмеження на будь-яке будівництво і зобов’язання щодо збереження природи для майбутніх поколінь. Крім того, громада має затверджений історико-архітектурний план, який також встановлює чіткі рамки допустимих втручань. Але окупантів це не зупиняє. Показовий приклад — знищення нашого затишного зеленого парку з атракціонами. Усі дерева вирубані, замість них — плитка і слабка молода поросль, яка, якщо пощастить, дасть повноцінну крону через десятиліття. Атракціони вивезені у невідомому напрямку. При цьому самі ж окупаційні ЗМІ повідомляли про знайдений у парку фундамент старовинної церкви, спаленої свого часу совєтами. Згодом ця інформація «зникла», згадки були стерті. Так стирається не лише зелень, а й пам’ять, історія, самоідентичність. «Те саме відбувається і з іншими «проєктами», - звертає увагу очільниця громади. - Планування парку атракціонів у сквері, який місцеві знають як Шервуд, виглядає відвертим абсурдом. Це зона підтоплення, яка під час розливу річки повністю йде під воду. Будь-хто з мешканців це підтвердить. Але здоровий глузд і досвід людей тут не мають значення». Ще один приклад, на який вказала Літвінова, — заявлене будівництво спортивних споруд у сільській місцевості, зокрема в напрямку Толоківки (Половинкине). Окупаційна влада розглядала будівництво на місці футбольного поля біля траси на Луганськ. Але навіть місцеві жителі говорять: критий стадіон за його плановою площею на місці футбольного поля — це абсурд. Частина споруди заходить на лісові насадження, а близькість кладовища є прямим порушенням норм і відвертим цинізмом. «Проводити гучні «республіканські» заходи поруч із похоронними процесіями — це не про розвиток, а про стерті уявлення про мораль. Тим більше, що в місті сам стадіон перебуває у критичному стані — і це відношення до підготовки та відбору «проєктів розвитку» говорить саме за себе», - додає Яна Миколаївна. «Ідея розвитку агрологістики для громади не нова — ми розглядали її ще до окупації, - згадує голова МВА. - Але різниця принципова. Для нас це був би розвиток, який наповнює бюджет громади і працює в інтересах місцевих. У нинішній фінансовій системі так званої «республіки» ані місто, ані район цих коштів не побачать. Натомість будівництво біля залізничної гілки фактично спрощує масове вивезення сільськогосподарської продукції з регіону до країни-окупанта. Між планом та його втіленням – корупційні схеми Чимало проблем у окупаційної влади і з впровадженням їх «глобальних проєктів». Можна згадати тротуар у Підгорівці, що закінчується стовпом на перехресті й має таку ширину, що людина з інвалідністю, велосипедист і пішохід не розминуться; відремонтована дорога у напрямку Малохатки, де за логікою мав би бути двосторонній рух, але за фактом це неможливо, а «для більшого покращення» просто намальована суцільна лінія з однієї сторони дороги. Ще один приклад - гучне будівництво колектора по Великій Садовій. Місяці люди залишаються без води, вулиці розриті всю теплу пору року, а вхід у зиму з незавершеним будівництвом завжди означає втрату якості й старі корупційні підходи. Це типова корупційна схема: затягування робіт у новий бюджетний період для перерахунку вартості проєкту в новому році. «Таких «масштабних» проєктів у окупаційної влади було багато, але жоден не вирішив системних проблем — якості медицини, соціальних і адміністративних послуг, поводження з відходами, роботи з молоддю, яка масово виїжджає, бо не бачить перспектив», - зазначає Яна Літвінова. Гідне майбутнє – тільки під контролем України Суть в тому, що окупанти знищують усе, до чого торкаються, не лише на лінії бойових дій, а й на окупованих територіях. Під прикриттям «покращень» вони реалізують добре відому для диктаторських систем політику — витіснення корінного населення і заміщення його переселенцями з інших регіонів держави-агресора. Це не нова практика і не випадковість, а свідомий механізм контролю: руйнується зв’язок людей із землею, нищиться історична пам’ять, розмивається самоідентичність. «На жаль, у XXI столітті ми знову бачимо, як ця політика здійснюється тут і тепер — через псевдорозвиток, деградацію умов життя і створення реальності, у якій місцевим просто не залишають простору для майбутнього. І це не про розвиток і не про відбудову. Це про контроль, вивезення ресурсів і поступове знищення громади як живого середовища. Майбутнє Старобільської громади можливе лише тоді, коли рішення ухвалюються разом з людьми і для людей — у правовому полі України, з повагою до історії, природи і гідності кожного мешканця», – резюмує Яна Миколаївна. Олексій Дмитренко