10 жо­втня 1932 року, 91 рік тому, роз­по­ча­лось ста­нов­лен­ня Ста­робільсь­ко­го ме­дич­но­го ко­ле­джу. В архівних до­ку­мен­тах На­род­но­го комісаріату охо­ро­ни здо­ров'я УРСР за 1932 рік зберігається лист ди­рек­то­ра Ста­робільсь­ко­го мед-

Зі спо­гадів Діденко Ва­си­ля Іва­но­ви­ча (од­но­го із зас­нов­ників ко­ле­джу): "На мо­мент відкрит­тя пра­ц­ю­ва­ти до­во­ди­лось у таких умо­вах: в од­но­му приміщенні – кімната для за­нять, дві кімнати під гур­то­жи­ток, кімната в якості кухні-їдальні, інші кімнати сто­я­ли по­рожніми. Меблів майже не було, лише 2 столи й 2 лави. Учні по­винні були при­не­сти з собою по 2 стільці. З на­оч­них посібників був лише ске­лет лю­ди­ни, при­не­се­ний з краєзнав­чо­го музею. Ви­кла­дачі за­галь­но­освітніх дис­циплін наочні посібники при­но­си­ли з міських шкіл, які були непо­га­но осна­ще­ни­ми. Лікарі влас­но­руч го­ту­ва­ли

У 1934 році ви­кла­дач хірургії Юр­жен­ко Петро Іванов організував Ста­робільсь­кий пункт пе­ре­ли­ван­ня крові. Пер­ши­ми до­но­ра­ми були учні школи, які од­но­час­но засвоїли весь про­цес пе­ре­ли­ван­ня крові, що пізніше, в роки війни 1939-1945, дало змогу ско­ри­ста­тись от­ри­ма­ни­ми знан­ня­ми. Ве­ли­ка увага приділя­лась прак­тич­ним за­нят­тям. Вони про­во­ди­ли­ся у вен­дис­пан­сері, туб­дис­пан­сері, відділен­нях лікарні – це були за­нят­тя ана­томії, терапії, фар­ма­ко­логії, хірургії.

У 1944 році ди­рек­то­ром було при­зна­че­но мо­ло­до­го лікаря Ве­ду­тен­ка Ми­ко­лу Олек­сан­дро­ви­ча, який од­но­час­но був го­лов­ним лікарем шкірно-ве­не­ро­логічного дис­пан­се­ру та відділення стаціонару. За­нят­тя про­во­ди­ли у важ­ких умо­вах: сиділи на підлозі, пи­са­ли на га­зе­тах, ста­рих кни­гах при ке­ро­си­но­вих лам­пах, у хо­лод­них приміщен­нях, без муляжів та іншої на­оч­ності. Після 1945 року під нав­чаль­ний кор­пус було об­лад­на­но будівлю (ко­лиш­ня по­чат­ко­ва земсь­ка школа) на нинішній вулиці Мо­на­стирській, (ко­лиш­ня Кірова).

У лікарні для за­нять од­но­час­но двох груп

виділили дві кімнати, в приміщенні “ана­том­ки” про­во­ди­лись відповідно за­нят­тя з ана­томії. Спо­руд­жу­вав­ся бу­ди­нок гур­то­жит­ку. Підго­тов­ка ме­дич­них се­стер в Ста­робільсь­ку здійснюється з 1952 року. У 1954 році була змінена назва нав­чаль­но­го за­кла­ду: замість назви мед­технікум за­твер­джується назва ме-

1.12.2006 року Ста­робільсь­ке ме­дичне учи­ли­ще пе­рей­ме­но­ване у Ста­робільсь­ке об­ласне ме­дичне учи­ли­ще.

19.04.2005 року Ста­робільсь­ке об­ласне ме­дичне учи­ли­ще визна­но ак­ре­ди­то­ва­ним за ста­ту­сом ви­що­го за­кла­ду освіти I рівня ак­ре­ди­тації.

07.11.2017 року Ста­робільсь­ке об­ласне ме­дичне учи­ли­ще пе­рей­ме­но­ва­но на Ста­робільсь­кий ме­дич­ний ко­ледж.

Дмит­ро Лук'янен­ко (за матеріалами "Ста­робільсь­кий ме­дич­ний ко­ледж" та "Ста­робільськ - музей про­сто неба)

10 жо­втня 1932 року, 91 рік тому, роз­по­ча­лось ста­нов­лен­ня Ста­робільсь­ко­го ме­дич­но­го ко­ле­джу. В архівних до­ку­мен­тах На­род­но­го комісаріату охо­ро­ни здо­ров'я УРСР за 1932 рік зберігається лист ди­рек­то­ра Ста­робільсь­ко­го мед-

Зі спо­гадів Діденко Ва­си­ля Іва­но­ви­ча (од­но­го із зас­нов­ників ко­ле­джу): "На мо­мент відкрит­тя пра­ц­ю­ва­ти до­во­ди­лось у таких умо­вах: в од­но­му приміщенні – кімната для за­нять, дві кімнати під гур­то­жи­ток, кімната в якості кухні-їдальні, інші кімнати сто­я­ли по­рожніми. Меблів майже не було, лише 2 столи й 2 лави. Учні по­винні були при­не­сти з собою по 2 стільці. З на­оч­них посібників був лише ске­лет лю­ди­ни, при­не­се­ний з краєзнав­чо­го музею. Ви­кла­дачі за­галь­но­освітніх дис­циплін наочні посібники при­но­си­ли з міських шкіл, які були непо­га­но осна­ще­ни­ми. Лікарі влас­но­руч го­ту­ва­ли

У 1934 році ви­кла­дач хірургії Юр­жен­ко Петро Іванов організував Ста­робільсь­кий пункт пе­ре­ли­ван­ня крові. Пер­ши­ми до­но­ра­ми були учні школи, які од­но­час­но засвоїли весь про­цес пе­ре­ли­ван­ня крові, що пізніше, в роки війни 1939-1945, дало змогу ско­ри­ста­тись от­ри­ма­ни­ми знан­ня­ми. Ве­ли­ка увага приділя­лась прак­тич­ним за­нят­тям. Вони про­во­ди­ли­ся у вен­дис­пан­сері, туб­дис­пан­сері, відділен­нях лікарні – це були за­нят­тя ана­томії, терапії, фар­ма­ко­логії, хірургії.

У 1944 році ди­рек­то­ром було при­зна­че­но мо­ло­до­го лікаря Ве­ду­тен­ка Ми­ко­лу Олек­сан­дро­ви­ча, який од­но­час­но був го­лов­ним лікарем шкірно-ве­не­ро­логічного дис­пан­се­ру та відділення стаціонару. За­нят­тя про­во­ди­ли у важ­ких умо­вах: сиділи на підлозі, пи­са­ли на га­зе­тах, ста­рих кни­гах при ке­ро­си­но­вих лам­пах, у хо­лод­них приміщен­нях, без муляжів та іншої на­оч­ності. Після 1945 року під нав­чаль­ний кор­пус було об­лад­на­но будівлю (ко­лиш­ня по­чат­ко­ва земсь­ка школа) на нинішній вулиці Мо­на­стирській, (ко­лиш­ня Кірова).

У лікарні для за­нять од­но­час­но двох груп