Один з таких героїв - Олександр Корольчук. Трохи біографії Сашко народився 2 лютого 1986 року в Старобільську. Навчався у Старобільській загальноосвітній школі № 4. "Я пам'ятаю його як вихованого, відповідального та дуже веселого хлопця. Він не любив нав'язуватися. Був таким, який є. Сашко завжди приходив на наші зустрічі випускників до школи. Здавалося, що його нічого не зламає у цьому житті. Клята війна...", - згадує однокласник О.Корольчука, ім'я якого ми не вказуватимемо в цілях безпеки. Після 9 класу вступив до Луганського коледжу, де здобув свою першу професію «шеф-повара». Одночасно з навчанням, у Луганську він ходив до клубу єдиноборств, займався спортом серйозно. "Це був тайський бокс. Він виступав на змаганнях, де захистив звання кандидата в майстри спорту з цього виду спорту. Коли закінчив навчання, почав працювати тренером з тайського боксу в Луганську", - згадує його дружина Анастасія. У 2008 році Саша повернувся до Старобільська, де і познайомився зі своєю майбутньою дружиною - Анастасією. У 2009 році вони одружилися, а через рік у них народилася донечка Марія. Став рятувальником У 2011 році Олександр влаштувався на роботу в пожежну частину №6 м.Старобільська пожежним-рятувальником. Як згадує дружина, його завжди тягнуло до таких небезпечних професій. "Він моментально «втягнувся» в таку важку та небезпечну роботу. Він повністю віддавався роботі", - згадує Анастасія. У 2012 році Олександр Корольчук вступив до Харківського національного університету цивільного захисту України, а в 2017 році отримав диплом за спеціальністю «Пожежна безпека». Найпершою важливою відзнакою від керівництва Державної служби надзвичайних ситуацій була вручена загиблому герою за участь у гасінні пожежі складів з боєприпасами у м. Сватове. "Потім, з посади пожежного-рятувальника він був призначений начальником караулу. Всі пам'ятають масштабу пожежу у торговому центрі "Антошка" в Старобільську 28 березня 2019 року. Саша як раз був в той день на чергуванні і його караул поїхав на пожежу. Під час гасіння пожежі він травмувався, коли відбивав вогонь всередині приміщення, що на 3-му поверсі, провалився вниз та сильно пошкодив ногу. Будівлю все одно вчасно загасили і не дали вогню розповсюдитись на всю площу. Потім було лікування та лікарняний, але це його не злякало зовсім. Взагалі є дуже багато історій з пожеж, всі не розкажеш", - говорить дружина Олександра Корольчука. Пішов захищати Україну Потім, Саша вирішив, що настав час щось змінити в житті і у червні 2019 року пішов у Державну прикордонну службу України. "Разом з цим почалося нове життя для нашої сім'ї. Зовсім інша служба, зброя, охорона кордону, постійні виїзди, він майже не жив вдома, але йому все це подобалось. Він пишався, що захищає кордони нашої України. Саша завжди до кожної роботи відносився дуже серйозно та самовіддано. Я вважаю, що таких людей, патріотів своєї країни, які працюють так «фанатично», чесно, дуже мало. З колективом у нього завжди були гарні відносини, він такий був легкий на спілкування, добрий, завжди на позитиві", - говорить дружина. Остання посада О.Корольчука була «Інспектор прикордонної служби вищої категорії-начальник відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби (тип С) 3 Прикордонного загону імені Героя України Євгенія Пікуса". Війна... Війна застала Олександра на кордоні у смт Мілове. Потім почалися важкі бої. За словами Анастасії, з 1 березня він долучився до виконання бойових завдань на території Донецької та Луганської областей до 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади Збройних сил України. "Такої відданості, войовничості та жаги до перемоги, сили та відваги як у Саші, я ще не бачила. Він себе не жалів зовсім, дуже мало спав, все казав мені, що хоче, щоб ми скоріше перемогли, щоб ця війна закінчилася якомога швидше", - говорить старобільчанка. Таким запам'ятали його і побратими. Нам вдалося поспілкуватися з одним із них. "Я познайомився з ним 11 лютого 2022 року, коли його було направлено до Мілового на підкріплення. Із самого початку ми якось дуже здружилися. Всюди разом. Знаєте, є військові за професією, а є воїни по духу. Сашко був саме воїном. Перед останнім для нього боєм ми сиділи в бліндажі та пили чай. Потім різко почався мінометний обстріл, який тривав 4,5 години. По рації нам повідомили про те, що є поранений, якого необхідно вивезти. Я завів машину та хотів рушати за пораненим, як хтось почав стукати прикладом автомату по авто. Відкриваю двері, а там він. Сашко сказав мені, щоб я встав, бо він хоче поїхати. Я ледь встиг приземлитися на землю, як він вже застрибнув і поїхав. Через 200-300 м я бачу іскри та вибух... Розумію, що машина наїхала на фугасну міну. Деякі позиції прорвали... Тіло Саші вдалося забрати, але через півтори години він помер. Він врятував мені життя, ціною свого", - розказав військовий побратим Олександра Корольчука. Саша загинув 11 квітня під час виконання бойового завдання. Тіло було перевезено до Дніпра, де за рішенням дружини було кремовано. "Мій світ водночас рухнув повністю. Він був моєю опорою, надією, всім. Для мене він Герой. Таких як він більше не має. Він загинув з жагою до перемоги, і ми дочекаємось перемоги! Я в це вірю! І Саша її побачить, але вже з небес", - підкреслила Анастасія. Указом Президента України від 17.04.2022 Олександр Корольчук нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Саша Кот Фото надала Анастасія Корольчук Читайте також: Вчителька і війна Телегазета новини: Телегазета сайт: https://telegazeta.com.ua Телегазета в Telegram: https://t.me/telegazeta_stb Телегазета в Facebook: https://www.facebook.com/groups/telegazeta Телегазета в Instagram: https://www.instagram.com/telegazeta_stb Телегазета в Viber: http://surl.li/ceeko Користуйтесь самі та порадьте іншим!