Про звірства на блокпостах, де розміщувалися сили так званої "донецької народної республіки", відомо сотні історій. Нелюдам все одно кого допитувати та над ким знущатися: чоловіки, жінки, діти, пенсіонери, інваліди, або представники дипломатичних місій... Ця історія саме від представника однієї з міжнародних дипломатичних організацій. "З моменту початку військових дій я перебував у Маріуполі і регулярно відвідував наш офіс для підтримки та допомоги моїм колегам, які перебували в офісі. З 24 лютого місто зазнавало масованих обстрілів житлових районів з ГРАДів та важкої артилерії. Після 4 березня додалися бомбардування авіації. Регулярно звучали новини про "зелені коридори", але обстріли не припинялися, і покинути місто не було можливим. В с.Нікольське нас зупинили на блокпосту бойовики ДНР для огляду транспортного засобу та перевірки документів. Ми пройшли огляд, та під час перевірки документів в мене виявили посвідчення представника дипломатичної організації. Після цього затримали та наказали слідувати до розташування "міліції ДНР". Близько 10:00 ранку ми прибули до міліції і мене допитали із застосуванням фізичного впливу. Мене били гумовими палицями два солдати. Представники "ДНР" стверджували, що наша організація завжди була на боці України та допомагала українським військовослужбовцям. У своєму поясненні я зазначив, що працював тільки на території підконтрольній Україні, і мої обов'язки полягали в обслуговуванні офісу та підтримці транспортного парку в робочому стані. Проте, мене замкнули в камеру, де я перебував майже до 22:00. За цей час у камеру привели ще 9 осіб місцевих, які раніше служили в лавах ЗСУ та 3 солдати територіальної оборони. Солдати мали проникаючі осколкові поранення (спина, нога, рука). В одного були відморожені ноги. Вони розповіли, що понад 2 дні перебували у полоні в селищі Старий Крим, де зазнавали фізичних знущань з боку військовослужбовців ДНР (їх тримали в крижаній воді більше доби). За їхніми словами, тих військовополонених, які не могли самостійно пересуватись – вбивали. ‌Після настання темряви (годинника в мене не було, а в камері не було освітлення, на прохання дати води або вивести в туалет відповідали відмовою), всіх з камери вивели і я залишився сам. На запитання, як довго ще чекати, відповіли, що мене перевезуть до Донецька для допиту, в контррозвідку "ДНР". Потім до камери привели ще 9 людей. Після чого мене вивели на подвір'я, де стояла моя машина і чекала моя сім'я. Повідомили, що нас супроводять до фільтраційного пункту. Там мене знову допитали, перевірили телефони усієї родини, а також дактилоскопували. Після цього кошмару нас відпустили" Саша Кот Фото ілюстативне з мережі Інтернет Читайте також: «Дорога життя»: історія однієї евакуації Отримуйте новини там, де зручно! Ми в Telegram Ми в Facebook Ми в Instagram Ми в Viber