Читати частину першу Допомога людині, яка думає про суїцид Думки про суїцид у людини можуть з’являтися як на тлі психічних розладів, зокрема депресії. Крім того, вони можуть виникати і в людини, яка досі не стикалася з ментальними проблемами. Наприклад, якщо особистість зазнала сильного стресу чи перебуває у стані психічного та фізичного виснаження. Особливо це актуально в умовах жорсткої війни. Жодна людина не хоче померти. Людина просто не хоче жити з болем. Ідея про самогубство може означати припинення страждання, напруження, внутрішньої дисгармонії або болючих емоцій. Потужна дія стресу ніби примушує людину прокручувати цю думку в голові, хоча насправді людина не хоче вмирати. МОЗ зазначає, що особисть може мати суїцидальні наміри у таких випадках: - погрожує завдати собі шкоди чи вбити себе; - шукає способів самогубства: доступ до зброї, гострих предметів, лікарських та інших засобів; - говорить або пише про смерть чи самогубство; - проявляє безнадію; - вдається до ризикованих дій; - проявляє лють, злість, бажання помститися; - почувається, неначе в пастці, у безвиході; - збільшує вживання алкоголю та інших токсичних речовин; - проявляє тривогу, збудження, безсоння чи надмірну сонливість; - уникає друзів, родини, спільноти; - має суттєві зміни у настрої; - говорить, що не має сенсу життя, життєвої мети. Іноді буває так, що людина, яка думає про самогубство, заздалегідь починає приводити свої справи до ладу - зустрічатися з членами сім’ї, дарувати особисте майно, складати заповіт та прибирати своє житло так, наче в ньому більше не житиме. У багатьох випадках самогубству можна запобігти. Для цього варто знати фактори ризику, бути уважним до ознак депресії та інших психічних розладів, розпізнавати попереджувальні ознаки скоєння самогубства та втрутитися до того, як це може трапитися. Якщо ви помітили у близької людини чи колеги схильності до суїциду, то найкраще, що можна зробити, - допомогти отримати кваліфіковану допомогу від фахівців. Якщо стан загострюється, а людина не реагує на ваші поради, то варто звернутися до швидкої допомоги або кризової служби. Як пережити смерть близької людини Скорбота має дуже індивідуальний досвід і немає правильного чи неправильного способу сумувати за людиною, яку людина втратила. Те, як людина сумує, залежить від багатьох факторів, зокрема від самої особистості та стилю подолання, життєвого досвіду, віри та того, наскільки значущою була втрата для людини. Неминуче, процес скорботи потребує часу. Загоєння відбувається поступово. Звичайно, що це не можна прискорити. Деякі люди починають відчувати себе краще через тижні або місяці. Для інших процес скорботи вимірюється роками. Незалежно від вашого переживання горя, важливо бути терплячим із собою і дозволити процесу розгортатися природним чином. Для цього МОЗ пропонує декілька правил: - Спроби ігнорувати свій біль або не допускати його появи, у довгостроковій перспективі лише погіршить його. Для справжнього зцілення необхідно зіткнутися зі своїм горем і активно з ним боротися. — Почуття суму, страху чи самотності є нормальною реакцією на втрату. Плач не означає вашу слабкість. Плач — це нормальна реакція на смуток, але не єдина. Ті, хто не плачуть, можуть відчувати біль так само глибоко. — Немає конкретних часових рамок для скорботи. Скільки часу це займає, залежить від людини. Продовжувати життя не означає забути про втрату. Ви можете продовжувати своє життя і зберігати пам’ять про когось або щось, що ви втратили, як важливу частину себе. Насправді, коли ми рухаємося по життю, ці спогади можуть стати все більш невід’ємною частиною визначення людей, якими ми є. Як впоратися з процесом скорботи? Визнайте свій біль. Прийміть факт того, що горе може викликати багато різних і несподіваних емоцій. Шукайте підтримки віч-на-віч у людей, які піклуються про вас. Підтримуйте себе емоційно, піклуючись про себе фізично. Визнайте різницю між горем і депресією. Перша психологічна допомога в полі У світі відбуваються різні тривожні події, такі як війни, стихійні лиха, нещасні випадки, пожежі та міжособистісне насильство (наприклад, сексуальне насильство). Страждати від них можуть сім’ї або цілі громади. Внаслідок таких лих, люди можуть втратити свої домівки або близьких, стати відокремленими від сім’ї та громади, або можуть стати свідками насильства, руйнування чи смерті. Люди переживають такі події по-різному. Багато людей можуть бути пригніченими, спантеличеними, відчувати страх та тривогу, заціпеніння або відстороненість. У кожного така реакція проявляється по-різному, на це може впливати: характер людини, серйозність подій, які вона переживає, підтримка з боку інших тощо. Кожна людина має сили та здібності, які допомагають їй впоратися з життєвими труднощами. Однак деякі люди особливо вразливі у кризовій ситуації та можуть потребувати додаткової допомоги. У групі ризику можуть бути діти, старші люди, люди з інвалідністю та інші. Якщо ви здійснюєте першу психологічну допомогу: - надавайте практичну допомогу та підтримку, яка не заважає; - оцініть потреби і проблеми; - допоможіть людям у задовольнити основні потреб (їжа, вода, інформація); - вислухайте людину, проте не тисніть на неї; - допоможіть людям підключитися до соціальної підтримки; - захистіть людей від подальшої шкоди; Можуть траплятися ситуації, коли комусь потрібна набагато ширша підтримка, ніж перша психологічна допомога, особливо коли настає кризова ситуація. Важливо знати межі та отримувати допомогу від інших, наприклад медичного персоналу. Кому обов’язково потрібна буде додаткова допомога для порятунку життя: - людині з серйозними травмами, небезпечними для життя, які потребують невідкладної медичної допомоги; - люди, які настільки засмучені, що не можуть піклуватися ні про себе, ні про своїх дітей; - люди, які можуть нашкодити собі; - люди, які можуть завдати шкоди іншим. Допомога дитині під час військових дій Під час критичної ситуації, яка сталася внаслідок ведення бойових дій, не можна тиснути на дитину, змушувати її розповідати в деталях, що сталося та як вона себе почуває. Перша психологічна допомога дітям надається під час надзвичайної ситуації або відразу після кризи. В кризовій ситуації діти реагують не так, як дорослі. Вони мають конкретні потреби залежно від віку та їхнього розташування. Діти вразливі до несприятливих наслідків через те, що вони маленькі та соціально і емоційно прихильні до батьків чи опікунів. Яким дітям потрібна перша психологічна допомога? Перш за все, вона потрібна не всім. Як і дорослі, деякі діти дуже добре переносять важкий досвід. Ваша тактика: спостерігай, слухай, пов’язуй. Більшість дітей добре відновлюються, якщо вони об’єдналися з батьками чи вихователями. За матеріалами Міністерств охорони здоров'я України підготував Євген Голобородько Фото з мережі Інтернет