Андрій Гаркуша вдягнув військову форму ще у 2018 році, уклавши контракт. Йому довелося побувати в багатьох гарячих точках фронту, в тому числі в Авдіївці, Щасті, Станиці Луганській... Мирне життя Андрій Гаркуша народився у селі Садки 7 червня 1998 року. Майже все життя він провів у рідному селі. Закінчив технікум у селі Веселе за фахом механік, потім навчався в Сєвєродонецьку в Східноукраїнському національному університеті ім. Володимира Даля, отримав спеціальність інженера. "Він у нас був дуже добрий. Любив грати в ігри різні, займався спортом, був завзятим рибалкою. Дуже любив дітей, завжди знаходив до них підхід. Мав дуже багато друзів. Взагалі був спокійним, всі конфлікти намагався вирішити розмовами, без бійок. Ще дуже полюбляв свій мотоцикл і завжди на ньому скрізь їздив", — згадує Ірина Олексіївна, мама Андрія. В 2018 хлопець вирішив змінити своє життя та зробити військову кар'єру. "Це моє", — казав він рідним. В останнє Гаркуша приїздив додому півтори роки тому, коли отримав відпустку. "Мав відпочивати 40 діб, проте вийшло набагато менше, його викликали на службу. З того часу спілкувалися тільки телефоном. Коли почалася війна, не завжди могли говорити. Зазвичай він попереджав, що в нього не буде зв'язку. Це я потім тільки дізналася, що коли він був не на зв'язку — виконував завдання", — каже Ірина Олексіївна. Останній бій Під час контрнаступу в Харківській області Андрій був у перших рядах та штурмував ворожі позиції. "Їх було четверо — Андрій та ще троє військових. Прямо в них попав снаряд. Троє хлопців, в тому числі Андрій, загинули на місці, четвертий зазнав поранень. Всіх їх евакуювали з поля бою. Тіло Андрія відвезли до Харкова", — згадує Юлія Манукян, тітка Андрія. Останній бій Андрія Гаркуші стався біля Волохівого Яру (Чугуївський район) 6 вересня 2022 року. Село від російських окупантів звільнили за три дні по тому — 9 вересня. Повернутися додому Батьки Андрія зараз живуть у Харкові, куди виїхали з рідних Садків. Дорога була дуже довгою, дуже складною, адже довелося добиратися через росію та країни Європи. Мати й батько загиблого воїна зберігають урну з прахом Андрія, щоб потім поховати його на батьківщині. "Думаємо, він буде не проти, якщо ми поховаємо його на батьківщині. Він дуже сумував за домом, за нами, за друзями. Мріяв повернутися в рідне село. Ми обов'язково повернемося в Садки разом з ним після того, як село звільнять від окупантів", — сказала Ірина Олексіївна. Степан Андрющенко Читайте також: Маленька старобільчанка допомагає ЗСУ — історія 5-річної художниці-волонтерки Якщо ви зі Старобільського району, та хотіли б розповісти землякам свою історію або історію, що сталася з вашими близькими людьми, пишіть нам в приватні повідомлення на Фейсбуці або на електронну пошту info@telegazeta.com.ua