Ми не вказуватимемо ім’я героя матеріалу з міркувань безпеки. На момент початку повномасштабного вторгнення чоловік вже був на пенсії у статусі інваліда війни. З 2014 року він проходив службу в прикордонному загоні. Через отримані поранення не зміг продовжувати службу в 2019 році. На початку вторгення він і його сім’я виїхала на деякий час у село. Коли повернулися до Старобільська в березні, місто вже було окуповане. Обміркувавши ситуацію, почали готуватися до виїзду, але оминути увагу загарбників не змогли. Прийшли додому і забрали Окупаційна влада прийшла за колишнім прикордонником 28-29 березня 2022 року. Почувши як лає собака, чоловік пішов до воріт, де побачив, як військові лізуть через них у двір. Каже, на територію домоволодіння зайшло близько 20 військових. Ще частина знаходилася за воротами. «Вони відразу кричали аби я ліг на землю. Після цього завели в будинок, де були мої рідні – дружина, донька, син та теща. На всіх наставили зброю. Дружину й тещу допитували. Дітей не чіпали. Далі вони перевернули весь будинок. Окупанти інкримінували мені участь у «терористичних батальйонах». Провівши попередній допит, вони мене забрали з собою», - розповідає чоловік. В ямі Старобільчанина протримали 8 днів у ямі для огляду машин, де не було ліжок, матраців, подушок, простирадл чи будь-яких інших речей. Годували один раз на день – приносили банку тушонки. Воду давали, в туалет виводили за необхідністю. «Зі мною в боксі було п’ятеро цивільних. Серед них не було місцевих. Лише з району. Пам’ятаю жінку з Рубіжного, яку затримали за допомогу нашим військовим з 2014 року. Ця волонтерка приходила заплакана після допитів. Казала, що сильно принижували. Мене били. І руками, і ногами, і дубинками. Задавали одні й ті ж питання протягом усіх днів полону», - згадує чоловік. Потрапили під обстріл Через 8 днів його випустили з «підпискою про невиїзд». Повернувшись додому, колишній прикордонник з сім’єю почали збиратися для виїзду. Його сім’я їхала у власному легковому авто вслід за евакуаційною колоною 14 квітня 2022 року. Герой матеріалу розповідає, що вони рухалися позаду автобусів і ще деяких автівок. «Я їду і бачу, як у маршрутки вилітає вікно. Спочатку не зрозумів, що сталося. Через пару секунд інша маршрутка вилітає у кювет. Це був жах. Ми не знали що робити, тому звернули в село Шийківка, де пробули добу в сільській школі. Там ми дізналися, що колону розстріляли і загинуло багато людей. Ще більше зазнало травм. Пам’ятаю, що загинула ціла сім’я з Біловодська. Нам нічого не лишалося, як повернутися додому», - каже чоловік. Згодом цій сім’ї вдалося покинути окуповану територію. Спочатку прикордонник відправив жінку з дітьми, а потім виїхав самостійно - через територію країни-агресора. Ксенія Новицька Читайте також: Що відчуває старобільчанка, яка півтора року не була на Батьківщині