20 грудня 1934 року народився Микола Іванович Панасейко, почесний громадянин Старобільська, рекордсмен України, багаторазовий переможець республіканських, всеукраїнських, європейських та світових чемпіонатів зі спортивної ходьби. Першим серед сільських спортсменів Луганської області він отримав звання Майстер спорту СРСР. Микола Іванович тричі (у 1960, 1962, 1965 роках) входив до рейтингу 25 найкращих легкоатлетів СРСР зі спортивної ходьби на дистанції 30 та 50 км. З розмов з М.Панасейко: "Можна так висловитися, що я стартував в класі спортивної ходьби 20 листопада 1958 року. Записуючи в щоденник тренувань майже щодня по 15 км виявилося, що я вже пройшов чотири рази навколо земної кулі. 31 грудня 2024 маю надію завершити п'ятий виток навколо Землі..." "Змагаючись на різних стадіонах, я виступав майже в усіх великих містах України, виступав на всіх 15 республіканських стадіонах колишнього СРСР. Відвідав, змагаючись, близько п'ятнадцяти іноземних держав на двох континентах. Епідемія ковіду завадила поїхати на змагання в Австралію..." "Працював я до 75 років, викладав фізичну культуру в Старобільському аграрному технікумі. Майже щодня долав відстань до роботи пішки, взимку на лижах, а це приблизно 20 км..." "Я біг вдовж залізничної дороги, а поруч важко потяг тягнув свої вагони. Метрів 200-300 ми змагалися на швидкість та витривалість. Машиніст потягу підбадьорював мене махаючи рукою та показував знак "клас". Звісно потяг переміг, але подарував на мою честь протяжний гудок..." "На світанку вже безліч років бігаю по трасі за підгорівським мостом. Зі мною вітаються водії та знайомі та незнайомі мені. Якось поруч зі мною зупинилась величезна іномарка. Водій досить ввічливо попросив мене зупинитися. Він лаконічно сказав, що бачив мене в теленовинах та в інтернеті. Побажав здоров'я та перемоги, а потім дістав гаманець та просто відрахував мені на поїздку декілька тисяч гривень. Сів в автівку та поїхав. Я так і не знаю, хто це був..." "Це було в Києві, я приїхав переночувати в товариша по збірної України перед поїздкою за кордон на змагання. Києва я майже не знаю. Підійшов, як мені здалося, до інтелігентного літнього чоловіка та спитав, як мені добратися до заданої адреси. Чоловік несподівано запропонував мене відвезти. Майже весь час в дорозі чоловік якось посміхався з цієї ситуації. Виявилось, що він мешкав по сусідству з адресою, куди я їхав до свого товариша. Вони були не тільки приятелями, а й мешкали в одному будинку, в одному під'їзді та на одному поверсі..." "Зберігаю вдома у себе свою "спортивну колекцію". Це мої медалі, вимпели, афіши та плакати турнірів. А ще є журнал "Легкая атлетика"№10 за 1961 рік. На обкладинці журналу надруковано світлину з підписом "сильнейшие скороходы страны". Легкоатлет з номером 106 на майці - це я..." "Якось мені спало на думку, що є можливість потрапити до "Книги рекордів України". Обрали вірогідний рекорд, подали заявку на участь. У 2020 році моя мрія здійснилася, за 11 годин 20 хвилин я прийшов 65 км. Ця подія сталася в Старобільську, і мені тоді було 85 років. Результат ходьби зафіксовано та занесено до "Книги рекордів України"... Дмитро Лук'яненко