Успішна та процвітаюча громада – результат довгої та кропіткої роботи. У цьому впевнений її голова – Іван Дрогобецький. Лісів багато, а прибутку… Полянська громада знаходиться у мальовничому місці на Закарпатті. Кожного дня її відвідуються сотні туристів, які приїжджають сюди звідусіль, аби оздоровитися. Села громади буквально розташовані над цілющими джерелами. А оточують її ліси, багато лісів… Як розповів Іван Дрогобецький, 80% всієї території СТГ займають ліси. І у зв’язку з цим багато хто думає, що саме ліси приносять їх громаді купу грошей. Але насправді то зовсім не так. - Ліси то є, а ось прибутку від них майже немає, - пояснює голова. – Запитаєте: як то так? А я відповім. На сьогоднішній день у Державному лісовому господарстві робляться незрозумілі речі. Органи місцевого самоврядування фактично усунуті від процесу лісозаготівель, контролю та ін. Зараз держава ввела мораторій на головне користування. Тобто при головній рубці до громади мало б надходити 37% від загальної суми рубок - нарубали на 10 млн, в громаду надійшло – 3,7млн. Але держава не затвердила головні рубки і дозволила санітарні. А лісники малюють собі, що то звичайні дрова, а не деревина, і пишуть за один куб – 2 грн. І що нам з того відсотку – копійки. Тобто ми маємо величезний потенціал – ліси, а доходів нуль, бо ми не маємо жодного впливу на процеси, які там відбуваються. Зробили реєстри Керівництво громади не стало чекати дарунків від держави, а самостійно почало шукати шляхи, які приведуть їх до поповнення бюджету. Так, вони створили реєстри, які дозволяють їм максимально володіти важливою інформацією. - З боку сільської ради ми працюємо над тими моментами, де маємо вплив, доступ і повноваження, - пояснює І.Дрогобецький. – Так, ми створили бази, в яких ведемо чіткий облік підприємців, землі, оренди землі та її використання. Наприклад, якщо взяти туристичний напрямок, то Полянська громада має 35% усього туристичного збору в області. Це приблизно 4,5 млн грн. Туристична громада Полянська громада – улюблене місце туристів на Закарпатті. Щорічно сюди приїжджає близько 70 тис. туристів. Здебільшого у них можна зустріти українців з Києва, Львова, Черкас та Одеси. Як зазначив голова, не всі їдуть сюди лікуватися. Він певен, що більшість все ж таки їде просто відпочити на природі, свіжому повітрі. Тому для туристів тут є величезний вибір різноманітних занять. - У нас є досвідчені екскурсоводи, які вчилися цій справі та мають посвідчення, - розповідає Іван Іванович. – Вони проводять екскурсії по всій області. Синевир, термальні джерела, оленяча та страусина ферми, кінні маршрути, поїздки на квадроциклах та джипах на наші полонини. На території Полянської громади знаходиться 49 готельних комплексів, із них - 18 мають ліцензії на лікування. Але відпочинок у Поляні досить дорогий. - Цього року дружина попросила замість подарунка на День народження поїздку на море, - розповідає голова. - Коли ми поїхали відпочивати, то приїхавши додому, я всім сказав, що зараз багаті їдуть до Поляни, а бідні - в Домінікану. Так, у деяких наших готелях ціна за добу дорівнює 18 тис.грн. Звичайно, є і дешевше, але сама суть... в голові не вкладається. Не вистачає рук Через таке географічне положення майже 80% жителів громади займаються тим, що приймають у себе туристів. Це їх основний дохід. Місцеві мешканці здають кімнати, номери, ліжка і отримують за це гроші. - Ми не проти того, аби наші люди заробляли, але ж потрібно щось сплачувати до бюджету, - ділиться Іван Іванович. - Оскільки ми знаємо всіх таких "підприємців", скільки у них ліжок, то домовилися з ними, що вони будуть сплачувати щомісяця до бюджету певну суму грошей. Скільки саме - залежить від кількості кімнат. Більшість з них вже зареєструвала свою підприємницьку діяльність. У громаді є проблеми з робочою силою та компетентними спеціалістами. Багато людей їдуть на заробітки до сусідніх країн, бо там можна заробити. А ті, хто залишаються, не хочуть працювати за невеликі гроші у громаді, тому починають приймати туристів. - А навіщо їм десь працювати за 6 тисяч, якщо за одну ніч вони можуть заробити з трьох кімнат, наприклад, 1500 грн, - пояснює голова. - Якщо порахувати, то за місяць непоганий заробіток виходить. Тому до нас їздять працювати на об'єкти та в структури жителі з інших сіл - Мукачево, Свалява, Ужгород. В день це приблизно 500 чоловік. Реорганізація шкіл Як і всюди, Полянську громаду не оминула і реорганізація шкіл. Це питання є болючим для жителів маленьких сіл. За словами Івана Дрогобецького, цей процес минув у них дуже спокійно. Так, при закритті двох шкіл не було звільненого жодного освітянина чи працівника. - Ми мусили закрити дві початкові школи, - пояснює голова громади. - Клинську початкову школу, де на чотири класи було сім учнів та Оленівську, де навчалося лише п'ять діток. Чого в таких школах могли навчити дітей? Тому ми пояснили батькам всю абсурдність даної ситуації, запевнили їх в тому, що у Полянській школі вони зможуть отримати якісну та достойну освіту. Жоден з батьків не був проти. Аби будівлі колишніх шкіл не пустували, керівництво громади вже знайшло їм пристосування. Так, будівлю колишньої Клинської початкової школи реконструюють під Будинок пристарілих. На цей проєкт вже є готова документація, експертиза. - Я хочу, аби цей об'єкт став взірцем для всієї України, - запевняє Іван Іванович. - Ми хочемо аби люди, які будуть доживати свій вік там, могли почуватися у комфорті. Він буде розрахований на 40 людей. Проєкт коштує 28 млн грн. Оскільки грошей у Міністерстві як завжди немає, то вирішили, що будуватимемо за власний кошт. Це буде трохи довше, але буде... Марина Мухіна Фото автора Матеріал підготовано в рамках прес-туру в межах проєкту Харківського прес-клубу Media Hub Kharkiv за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews