Повільне рятування Перший корабель з українським зерном, зафрактований Всесвітньою продовольчою програмою ООН, прибув до африканської Джибуті. Ця перша партія зерна далі буде доправлена по суші в північну Ефіопію, де мільйони людей постраждали через кризу в Тиграї, який спалахнув минулого тижня . Ряд африканських країн, таких як Сомалі, Ефіопія та Кенія через тривалу засуху найбільш потребують продовольства. Представники Всесвітньої продовольчої програми заявили, що 23 тис. тонн зерна, що доставлено, достатньо, щоб годувати 1,5 мільйона людей впродовж місяця, але тільки в Тиграї 2,4 мільйони людей потребують їжі, а ще 20 мільйонів в усій Ефіопії страждають від голоду. ВПП продовжує діяльність, і ще один корабель 30 серпня вже знявся з якоря в Одеському порті. Але до вирішення проблеми все ще далеко. За оцінками ООН, кількість людей, яких спіткає голодна смерть, зросла з 276 мільйонів через пандемію коронавірусу до 323 мільйонів через війну, розв’язану росією проти України. Втрати України "Заблокований український експорт продовольства, заміновані та спалені поля, знищене обладнання та людські втрати, а також проблеми з логістикою – усе це спричиняє зростання цін на основні продукти харчування, енергоносії та добрива", - написала Анна Бабіч, експертка з комунікацій та сталого розвитку в сільському господарстві в колонці для видання European Seed Анна Бабіч зазначила, що українські фермери платять найвищу ціну за продовження сільськогосподарської діяльності в умовах безпрецедентних ризиків. Тільки за перші три місяці війни прямі втрати в українському сільському господарстві досягли приблизно 4,3 мільярда доларів згідно з даними огляду Міністерства аграрної політики та продовольства України та Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки. Ця цифра може значно вирости, оскільки до кінця війни зробити точні розрахунки неможливо. Оцінка непрямих втрат у вказаному дослідженні - перевищила 20 мільярдів доларів. Проблеми аграріїв Агровиробництво в Україні, не дивлячись на розблокування морського експорту, на цей час залишається нерентабельним. "Продавати пшеницю зараз було би у збиток", - каже фермер Віктор Шеремета з Переяслава на Київщині. Нинішні середньозважені закупівельні ціни на пшеницю становлять близько 4,5 тисячі гривень за тонну. Це вдвічі менше, ніж було до війни. Чим далі від Одеси, звідки вивозиться зерно на експорт, тим нижчі закупівельні ціни. Адже трейдерам треба довезти його до розблокованих портів, звідки воно йде на експорт. А вантажні автомобільні перевезення різко подорожчали з початку війни. Як розповів Віктор Шеремета, ті, хто може, зараз намагаються притримати зерно, в надії, що згодом ціна підвищиться. Але є такі фермери, яким не вистачає обігових коштів і вони вимушені продавати зерно собі у збиток. Ще одна причина, яка примушує продавати якнайшвидше - нерозпроданий старий врожай і відсутність місця для зберігання нового. У цих умовах можна й не думати про прибутки, вважає В.Шеремета. "До війни ми продавали кукурудзу з прибутком у 100 відсотків. Зерно ми здавали зернотрейдеру "Нібулон" на річковому терміналі на Дніпрі, що зовсім поряд з нашим господарством. Доставка до покупця обходилася нам в один євро за тонну. Тепер ми фурами у біг-бегах возимо кукурудзу до Литви. Доставка до покупця коштує 80 євро за тонну. Виходить, продаємо без прибутку, за собівартість", - пояснює підприємець. Річ у тому, що річковий флот "Нібулону" не працює з початку повномасштабного вторгнення, адже порт Миколаїва, до якого возили зерно Дніпром досі заблоковано. "Через значне ускладнення логістики, недоступність оптимальних маршрутів (блокування портів, пошкодження залізничної інфраструктури, знищення складів тощо) вартість перевезень зернових та олійних дуже суттєво виросла. Їх доставка від місця виробництва в Україні до пункту перетину державного кордону виросла в середньому у 5-6 разів", - зазначили у прес-службі Нібулону у відповідь на запит DW. Не всі судноплавні компанії готові відправляти кораблі у порти Одеси, тому їх кількість досить невисока. До того ж, перевезення вважаються ризикованими і це позначається на їхній вартості, так само дороге і страхування кораблів. Тому у компанії Нібулон зазначають, що паралельно з початком експорту через Одесу продовжують і вивіз зерна баржами з порту Рені на Дунаї до румунського порту Констанца. "Експорт зернових в рамках Стамбульської ініціативи деякою мірою, але далеко не повністю, дозволяє полегшити стан експортерів, які мають доступ до перевантажувальних потужностей в розблокованих портах", - наголошують у Нібулоні. Наслідки Через занизькі ціни, які не перекривають собівартості, за оцінкою профільних організацій, майже третина аграріїв не збирається сіяти озимі. Крім того, як розповів заступник голови Всеукраїнської аграрної ради (ВАР) Денис Марчук, нерідко фермери навіть вирішують не збирати кукурудзу нині, а залишити її стояти у полі до весни. Проблема ще й у тому, що висушувати зібране дуже дорого через високі ціни на газ. "Якщо наступної весни закупівельні ціни не будуть значно вищими, то ярі культури також багато хто не зможе або не захоче засівати. Тоді питання загрози голоду у деяких регіонах планети постане так само гостро, як воно вже постало до підписання Стамбульської угоди", - прогнозує Денис Марчук. Як можна вирішити На думку Дениса Марчука, у вирішенні проблеми допомогло б розблокування порту Миколаїва. Крім того представник ВАР вважає, що окрім пільгових кредитів для аграріїв, держава могла б ініціювати держвані закупівельні інтервенції. Ще одне цікаве рішення - пошук або створення нових потужностей для зберігання нового врожаю. В Українському союзі промисловців і підприємців (УСПП), вважають, що потрібно прискорити транспортування зернових хоча б до кордонів із Євросоюзом та задіяти для зберігання продукції тимчасові термінали і конструкції, вільні елеваторні потужності в сусідніх державах. Справа ще й у тому, що наразі більшість контрактів українських аграріїв – спотові. Тобто такі, які передбачають оплату лише після отримання товару. І це сильно обмежує можливості аграріїв. Побудова тимчасових терміналів на кордонах з ЄС з необхідними для зберігання умовами дасть змогу повернутися до контрактної (ф’ючерсної) торгівлі, знизить логістичний тиск на галузь. УСПП наполягає на державних програмах розвитку тваринництва, завантаження силосних заводів, переробку в агросекторі. Для цього потрібна державна підтримка. «Закупівлі в Держрезерв, побудова тимчасових модулів для зберігання, закупівля силосних рукавів в українського виробника і їх використання, переробка, а також вирішення логістичних проблем експортерів – ось ключові пункти плану дій уряду в агросфері», - переконані в УСПП. Олексій Дмитренко Фото theguardian.com Читайте також: Розмінування - проблема на багато років Отримуйте новини там, де зручно! Ми в Telegram Ми в Facebook Ми в Instagram Ми в Viber