Вже понад три місяці більшість раніше вільних міст та селищ Луганської області потерпають від ворожої окупації. Внаслідок чого мешканці Луганщини вимушені страждати від репресивних дій окупаційної влади так званої луганської народної республіки та росії. Звичайно, є й прихильники «рузького миру», які в усіх своїх бідах звикли звинувачувати Україну. Тому такі кадри зазвичай кажуть так: «ничего, сейчас ещё пол годика и заживём, ведь главное теперь у нас газ дешёвый». Кореспонденту «ТЕЛЕгазети» на початку травня вдалося покинути окуповану Луганщину та виїхати до країни-агресора. Хоча слід зазначити, що перша спроба виїхати була саме 10 квітня, але вона не вінчалася успіхом. Спочатку зламався автомобіль перевізника, тому всі вимушені були повернутися, а згодом журналіст захворів. За цих причин евакуацію довелося відкласти. Що спочатку Спочатку слід визначитися на якому КПП можна перетинати кордон та як саме ви плануєте покинути тимчасово-окуповані території – з перевізником чи власним авто. На сьогоднішній день на Луганщині є три пункти пропуску – «Танюшівка – Ровеньки» (колишній Новопсковський р-н), «Мілове – Чорткове» (колишній Біловодський р-н) та «Просяне – Бугаївка» (колишній Марківський р-н). Слід зазначити, що до повномасштабного вторгнення Росії в Україні, на Луганщині працював лише пункт пропуску «Мілове – Чорткове». Отже, перш ніж обрати контрольний пункт пропуску, треба визначитися з вашим розташуванням. Для мешканців Старобільщини найбільш зручним буде КПП «Мілове – Чорткове», але і тут є свої нюанси. Поспілкувавшись з багатьма перевізниками ми впевнилися, що найбільш оптимальним варіантом для перетину кордону є пункт пропуску - «Танюшівка – Ровеньки». Звичайно, що ця митниця буде більш зручна для мешканців Новопсковщини, але деякі перевізники запевняють, що зможуть забрати пасажирів навіть зі Старобільська та відвести до КПП. При цьому ціна залишається без змін. Отже, головна особливість зазначеного пункту пропуску полягає у тому, що черги на кордоні зазвичай невеликі. Особливо якщо порівнювати з митницею «Мілове – Чорткове», де дуже великі черги через потоки біженців, що намагаються покинути найбільш гарячі точки Луганщини. Крім того, перевізники запевняють, що перетнути кордон через Танюшівку значно легше і майже всіх українських громадян російські спецслужби пропускають. Як нам повідомив один з перевізників, після відновлення перевезень з початку війни на КПП «Танюшівка – Ровеньки» не мав жодних проблем з пасажирами і всі вони змогли пройти контроль російських спецслужб. До речі, з надійних джерел ми знаємо немало випадків, коли старобільчани намагалися перетнути кордон «Мілове – Чорткове», але їх за певних причин не пропускали, але вже другою спробою на митниці «Танюшівка – Ровеньки» кордон все ж таки вдавалося перейти. Мета в’їзду Заздалегідь слід відзначитися з метою візиту в’їзду до держави-агресора та продумати легенду. До початку війни необхідне було ще обґрунтування для перетину кордону, але наразі цього не вимагають. Отже, якщо нам треба покинути окуповану територію, то мета візиту може бути така: приватний візит або ж транзит. Інші варіанти навіть розглядати не треба. Більшість людей, так і як наш журналіст, зазначали метою в’їзду саме приватний візит, тобто відвідування родичів та близьких. Адже якщо зазначити, що ви проїжджаєте транзитом до Європи, то вам не уникнути більш серйозної перевірки. Кореспондент став свідком, як на паспортному контролі руський допитував дев'ятнадцятирічного хлопчину, який намагався виїхати до Польщі разом з мамою. Діалог виявився не дуже приємним. Далі мовою оригіналу: - Почему едешь в Польшу? Ты знаешь, что поляки не особо любят русских, - каже російський прикордонник. - Я еду к тете в Польшу, хочу устроится там на работу, - відповідає хлопчина. - А кем ты будешь работать, - уточнює орк. І тут хлопчина замовчав. Можливо через хвилювання, можливо через те, що спецслужби тиснуть морально та намагаються грубо принижувати людей, що хочуть втекти від режиму, але хлопець так і не зміг нічого сказати, а якщо і відповідав, то слова лунали не переконливо. Звичайно, що прикордонник почав далі тиснути на хлопця і ось що він сказав: «Мне не нравятся твои ответы, ты ничего не употребляешь? Может быть ты под «чем-то». Ты можешь ответить - кем ты будешь работать? Ты вообще знаешь, что в Польше происходит? Они не любят русских, даже готовы их убивать. Может ты хочешь вступить в какой-то националистический батальон, чтобы потом приехать «на» Украину и убивать своих же? Ты мне не нравишься, я могу запросто тебя не пропустить, и тогда мы отправим тебя на перевоспитание лнрчикам». Забігаючи наперед скажемо, що хлопчину все ж таки пропустили. Але якою ціною? Сподіваємося, тепер зрозуміло чому більшість людей не наважуються сказати, що вони тікають від війни та окупаційного режиму. Але і тут є перепони. Якщо ви все ж таки кажете, що їдете до родичів, то слід підготуватися заздалегідь. За можливості попередьте їх, запишіть їх російські номера телефонів, дізнайтесь точну адресу, продумайте, як саме будете до них добиратися, чому вирішили їх відвідати. І чим більш впевнено ви будете розповідати про них, тим вище ймовірність, що вдасться виїхати без проблем. Майте на увазі, що в деяких випадках росіяни можуть вас попросити зв’язатися з родичами за телефоном. Власним ходом чи перевізник Звичайно що не всі мають можливість їхати власним автомобілем, тому в таких випадках громадяни України звертаються за допомогою до перевізників. Наразі в гривнях перевізники перестали приймати платіж – лише у рублях та валюті (долари, євро). У російській валюті послуга коштує від 6 тисяч рублів до 15 тис. Сума залежить від пункту кінцевого призначення. Наприклад, доїхати до Москви коштує від 6 до 10 тис. Деякі перевізники можуть одразу довезти до Європи, але вартість такої послуги недешева – від 400 євро. Якщо ви збираєтесь їхати власним ходом, майте на увазі, що з цим виникають додаткові складнощі. По-перше, черги на авто більші, ніж при пішому переході і тривалість очікування просування може сягати від декількох годин до однієї доби. По-друге, автомобілі перевіряють дуже ретельно, а через це доведеться стояти на митниці ще довше. Через такі складнощі та довготривалу процедуру перетину кордону майже всі перевізники перейшли на піший перехід митниці. Як це відбувається? Дуже просто: ви наймаєте перевізника. Вас довезуть до оговореного контрольного пункту і там ви становитесь у чергу, щоб перейти кордон пішки, а вже з боку росії вас буде чекати водій, який довезе до кінцевого пункту призначення. Підготовка техніки Наразі найбільш неприємне, що є на кордоні – перевірка російськими спецслужбами. До цієї перевірки слід підготуватися. Важливо очистити всі електроні пристрої від фотографій, груп, каналів та іншої інформації, які можуть здатись агентам фсб проукраїнськими. Першим перевіряється смартфон. На що там можуть звернути увагу? На галерею, де зберігаються фото та відео, листування в месенджерах та соціальних мережах (Facebook, Instagram, Viber, Telegram і ін.), електрона пошта, історія браузера, контакти у телефонній книзі, а також хмарні сервіси та корзина, де зберігаються видалені файли. Крім того, можуть переглянути ваші профілі в соцмережах (підписки на групи, фото, список друзів), а також історію переглядів на YouTube. Звертають увагу й на які групи ви підписані у месенджерах. Якщо коротко, то нічого проукраїнського там не повинно бути і смартфон має виглядати максимально аполітичним, а серед контактів не повинно бути номерів військових, спецслужб і навіть поліції. Ім’я таких контактів слід тимчасово змінити, або ж видалити. Слід зазначити, що з телефону не варто все видаляти. Смартфон має виглядати так, наче ним постійно користуються. Абсолютно «голий» пристрій може викликати підозру у росіян і навіть призвести до того, що вас не пропустять через кордон. Перша перевірка на кордоні Отже, тепер ми розповімо про досвід перетину КПП «Танюшівка – Ровеньки» нашим журналістом. Першими на українській стороні митниці зустрічають бойовики лнр. Оскільки це було напередодні 9 травня, то всі вони прикрасили свою форму колорадськими стрічками. Лнровці перевіряють не дуже пильно, оскільки розуміють, що їх «браття» зможуть зробити це більш «якісно». Звичайно, найманці також переглядають телефон, але вони трошки тугодуми, тому доводиться їм все демонструвати самостійно, а вони там вже будуть копатися. У нашому випадку речі не перевіряли, а ось у чоловіка віком майже під 40 почали ритися у сумці. Вони також спитають: чому ви виїжджаєте, до кого саме? Тому вашу легенду слід починати розповідати вже на посту "лнр". Ще вони спитають про службу в армії. До речі, кажуть, що колишніх військовослужбовців не випускають, але досвіду спілкування з такими людьми у нас не було. На російській митниці Біля російського кордону кореспондент був о 7.45. Далі всім, хто думав втекти від режиму, довелося чекати близько години, щоб їх пропустили до россійського контрольного пункту. Перше, що потрібно зробити – заповнити міграційну картку, але це не складно. Головне її не загубити на території росії, оскільки картку потрібно буде віддавати на іншій митниці і це буде вашим документом на території рф. Після заповнення "міграційки" очікує співбесіда з робітниками російської спецслужби. Але тут доведеться чекати, оскільки черги хоч і невеликі, але просуваються вони дуже повільно і очікування може сягати декілька годин. Нашому кореспонденту пощастило і довго чекати не довелось. Він був у числі перших, хто пішов говорити з фсбшниками. Сумку з речами треба брати з собою. Після того, як зачиняються двері, розпочинаються складнощі... Хоча, кому як пощастить. Все залежить від зміни та самої людини, що буде вести допит. У випадку нашого журналіста пощастило не дуже, хоча зустрічаються і гірші ситуації. Спочатку фсбшники хочуть дізнатися, куди саме ви їдете і навіщо. Вони знають, що багато хто бажає втекти від окупації, тому спецслужби намагаються виявляти таких людей. Взагалі, тут немає нічого складного і головне розповісти легенду, але якщо людина почне хвилюватися, то агенти відразу почнуть тиснути на неї. Саме так і було з нашим кореспондентом. Вони відчули невпевненість і почали давити на те, що він їде не до родичів в рф, а хоче проїхати росію транзитом до Польщі. Вони перевіряли смартфон і чіплялися за все, що свідчить про західні країни – переписка з друзями та історія в браузері, хоча там нічого підозрілого не було, але "спецслужбам видніше". Після цього фсбшники почали перевіряти речі. У нашому випадку підозру викликала постільна білизна. Побачивши її, вони прямо спитали: ти хочеш виїхати до Польщі? Навіщо тобі постільне у родичів? І комбінуючи переписку та історію пошуку в Інтернеті, вони почали тиснути на це. Намагалися знайти слабкі місця легенди, але ще хвилин десять опитування - і заспокоїлися. Попрохали прибрати речі та звільнити кабінет, але при цьому залишили документи нашого журналіста та міграційну картку. Для чого саме – відповіді не маємо. До речі, дітей опитують окремо без батьків. Тому дітей також треба підготувати. Краще, якщо вони до часу взагалі не будуть знати, що ви збираєтесь їхати в Європу. Довгі години очікування Приблизно через годину паспорт та міграційну картку журналісту все ж таки повернули. І більше нічого не сказали. Якщо допит відбувся успішно, то далі потрібно проходити паспортний контроль, але кореспондента не направили туди. Коли він все ж таки наважився спитати у фсбшників, що робити далі, вони сказали наступне: «дальше нужно проходить паспортный контроль, но вы нам не понравились, так что мы не уверены, что вы пройдете». Не знаючи, що робити далі, він просто чекав. Назад повертатися не можна, бо там окупація та лнровці очікують саме таких, кого не пропустили. Близько 14.00 кореспондент знову звернувся до представника спецслужби з питанням «як діяти далі». Росіянин знову сфотографував документ та відправив комусь повідомлення і - знову тиша, ніякої чіткої відповіді. Лише через п’ять хвилин нарешті направили до паспортного контролю. Що саме змінилося з моменту допиту - ми не знаємо, але кореспондент зрозумів, що він став на крок ближчий до втечі з окупації. На паспортному контролі теж як пощастить: когось будуть допитувати жорстоко та з приниженням і погрозами, як ми писали раніше, а хтось просто відповідатиме на питання і все. Запитання на паспортному контролі не відрізняються: до кого ви виїжджаєте, навіщо, питають адресу, номери телефонів та інше. Якщо контроль проходить успішно, то вас направлять до наступного етапу перевірки. Далі, напевно, буде найнеприємніший момент. Оскільки українця чекає допит «доблесної» російської поліції. Питання і тут не відрізняються, але неприємність ситуації в нашому випадку полягала в тому, що серед поліціянтів був майор, який "вчив життю" та задавав різноманітні провокаційні запитання, щоб виявити позицію нашого кореспондента. Зазначимо, що у даному випадку слід відповідати те, що він хоче почути. Не треба звинувачувати росіян, що вони розпочали війну. Крім того, не треба називати це війною, а краще назвати це терміном російських пропагандистів - «спецоперація». Слід зазначити, що «доблесні» міліціонери за нашою розповіддю складали певний документ, який потрібно було підписати, але прочитати що саме вони написали – нашому кореспонденту не дозволили. Змусили лише підписати і дати згоду, що «з наших слів все написано вірно». Далі поліцейськиі затребували взяти пробу для тесту ДНК, тобто ватною паличкою кореспонденту довелось провести в себе за щокою. Після цього ватні палички запечатали у конверті та сказали залишити власний підпис. На останок російські «правоохоронці» повністю відсканували долоні кореспондента. На цьому все - далі випускають до території росії. Лише близько 16.30 журналісту все ж таки вдалося покинути окуповану Луганщину та потрапити до країни агресора. Але тут на кореспондента чекала неприємна новина - перевізник не дочекався його. Сам у полі Зв’язатися з перевізником вдалося лише на території рф, оскільки раніше окупанти «подбали» про зв’язок на Луганщині. Як виявилося, перевізник вирішив, що клієнта не пропустили на митниці, тому й рушили далі і на момент зв'язку автобус був майже біля Воронежу. Нашому журналісту знайшли іншого перевізника, який на той момент переходив кордон, але і тут халепа - бо його росіяни не пропустили. Невдовзі вже почало сідати сонце, але виявилося, що незадоволені пасажири, що їхали з другим перевізником, вирішили переходити кордон пішки. Тому на нашого кореспондента чекала підтримка у вигляді людей, які опинилися у такій самій ситуації. Але перший перевізник все ж таки не кинув свого клієнта, і врешті знайшов ще одну людина, яка довезла всіх до Москви. Тут без пригод не теж обійшлося – автівка декілька разів ламалася у дорозі. Але до кінцевого пункту призначення врешті таки добралися. Що далі Далі потрібно вирішувати, як саме ви будете залишати росію (якщо ви не обрали варіант їхати з перевізником до самого кордону з однією з європейських держав): можна знайти місцевого перевізника, скористатися з/д сполученням, авіаперевезеннями або міжнародними автобусами. Найбільш доступний варіант – з/д та міжнародне автобусне сполучення. Журналіст скористався саме міжнародним перевізником та придбав квиток на автобус до Латвії. Вартість квитка сягала 8 тис. рублів. Зазначимо, що карти українських банків на території рф не працюють, тому треба купляти білет у касі або ж у перевізників на сайті, але за допомогою місцевого банку. На російсько-Латвійському кордоні у громадян України вже проблем не було. Головне - мати закордонний паспорт та міграційну картку, але і з українським паспортом можна перетнути кордон, хоча російські прикордонники при цьому будуть незадоволені. Євген Голобородько Фото з мережі Інтернет Читайте також: Окупанти в Старобільську готують народ до референдуму