Російсько-окупаційні війська на території України принесли незчисленні горе та страждання українському народу. Варто лише згадати страшні звірства, які відкрилися в Бучі, Гостомелі, Ірпені на початку квітня після того, як російські війська покинули Київщину. І страшно уявити, що ми дізнаємося після звільнення Маріуполя, Херсонщини, Луганщини... Два тижні з "денеерівцями" - розповідь чоловіка з Маріуполя "Ми жили на 13 мікрорайоні навпроти ринку у Маріуполі. Саме звідти заходили війська "донецької народної республіки". Зранку 24 лютого я поїхав заправляти машину і почув, як почали бомбили аеропорт. Я приїхав додому. Дружина з трьохрічною дитиною зібралися і ми планували їхати до Черкас. Але нам повідомили, що в даний момент небезпечно їхати. Першу ніч ми ночували в коридорі. Я позабивав дошками ДСП вікна на балконі. 26 лютого я останній раз їздив до магазину за продуктами, бо після того постійно почало бахкати. Взриви були все гучнішими та частішими. Потім почали зникати комунікації. З 2 березня ми почали жити у підвалі нашого будинку. Пам'ятаю, що 9 березня приїжджала українська поліція. Вони сказали, що якщо буде евакуація, то вони оголосять. З наступного дня ми чули, як сусідній будинок розбивали снаряди. В наш будинок прилетіла ракета. Не одна ракета. Підвал засипало. Ми побігли до лікарні у 17-му мікрорайоні. Там ми побачили російські танки с Z. Нас впустили до підвалу. Там було багато людей. Вранці спустилися російські солдати з пакетами. Всіх чоловіків роздягли, перевірили документи та телефони. Потім прийшли "днр"-війська, дехто з них був п'яним. Аби бути корисним та не зійти з розуму, я допомогав у лікарні. Військові часто були п'яними, а тому влаштовували "шоу" - кричали, щось розказували. Одного разу чоловік зробив зауваження "головному", бо той курив прямо в підвалі, де була купа дітей. Тоді військовий взяв його дитину, кинув об стіну, а самого побив. Мій син дуже злякався, впав на підлогу та сильно кричав. Їсти можна було лише дітям. Якщо бачили, що їдять батьки, то били та змушували працювати. Червоний хрест передав воду. Вони погрожували, що прострілюватимуть ноги, якщо даватимуть воду хворим. Ліки також не можна було давати, тому кожного дня я з іншими виносили трупи. Ніколи не забуду жінку, яка зійшла з розуму у прямому сенсі. Неодноразово приходив її син та хотів забрати, але вона торочила, що якісь голоси не дозволяють їй виходити звідси. Часто забирали людей, яких потім ми більше не бачили. Одна з таких - медична сестра. Я був свідком, як вона щось сказала "головному" і це йому явно не сподобалось. Коли вона вийшла з кімнати, то він пішов за нею. Пролунав постріл. Більше її ніхто не бачив. На свій страх і ризик я попросився сходити додому аби подивитися на машину. Ми її завели, приїхали до лікарні, переночували та наступного дня нас таки відпустили". Чонгар - КПП жахів Про цей пункт пропуску до Криму зібрано сотні історій знущань над українцями. Нелюди, які там знаходяться, вдаються до моральних та фізичних знущань. Розповідає жінка, що виїхала з Херсону. "Ми виїхали наприкінці травня о 6 ранку з окупованого Мелітополю. Вже 27 травня о четвертій ранку ми підійшли до кордону у Чонгарі. У чоловіка забрали паспорт і сказали, щоб він йшов за ними. Як він потім розповів, його завели у клітку, роздівали до трусів, дивилися на предмет татуювань. Перевірили телефон. Побачили переписку нашу з ним, де я назвала їх "орками". Його одразу почали бити. Там було п'ятеро людей. Сказали вести дружину. Вони сказали йому, що відріжуть пальці, якщо він не приведе мене. Завели мого чоловіка у камеру розмірами метр на метр, наділи йому каску на голову та били кулаками по голові. Коли я прийшла, військовий бурят сказав, щоб я сіла на стілець, і просунувся до мене. Інший військовий перевіряв мій телефон. Він сказав, "ця с*ка почистила телефон". Вони почали кричати, чому я писали "орки", та чи знаю я, що це означає. Він скачав з гугла фото орків, показав мені це фото і сказав, що так виглядають орки. Він сказав, "ти знаєш, що орки роблять з такими як ти? Вони ґвалтують їх товпами". Потім він почав курити, зжимав мені обличчя і дихав мені у рот цим димом і казав "якщо ти відвернешся, то я вдарю". Я просила пробачення за це слово. Він сказав, що йому все одно на мої слова та що шкода, що мене не було в Маріуполі та Бучі. Коли я плакала, він весь час закривав мені рот і казав, що якщо я буду хникати, то вдарить мене по обличчю. Ліхтарем синього кольору він світив мені в очі і казав, що якщо я відвернуся, то битиме мене по обличчю. Потім постукав мій чоловік. Він попросив, щоб мене відпустили. Повний бурят з вузькими глазами сказав "ах ти ж сволота, ти ще й смієшь сюди прийти!". Він взяв дубину та пішов. Коли повернувся, то сказав, що мій чоловік "добряче отримав". Пізніше я дізналася, що мого чоловіка він бив по ребрам. Потім вони наказали встати. Там був вузький прохід. Я повинна була пройти між ними. Вони мене зупинили між собою і почали лапати. Це вони називали "обшук". Спочатку один, потім інший. Мені не можна було навіть якось пискнути. Мене завели в кімнату, де били мого чоловіка. Там стояла кушетка. Вони сказали, що будуть мене ґвалтувати вп'ятьох аби я дізналася, що таке орки. В той момент я прощалася з життям. Я сиділа там та тряслася. Коли зайшов товстий бурят, який бив мого чоловіка, він дістав вологі серветки. Сказав, щоб я взяла серветки та вимила всю стіну від крові. Я мила ту стіну від чиєїсь крові. Потім худий бурят у чорній футболці ліг на кушетку та сказав "сідай на мою шишку". Я сказала, що цього робити не буду. Він сказав, що якщо я так не зроблю, то вони вб'ють мого чоловіка. Я почала благати цього не робити. Він сказав "ну хоть присядь, щоб я тебе полапав, бо в мене давно нікого не було". Коли я знову відмовилася, то цей товстий бурят показав ніж, взяв дубинку і сказав, що чоловіку буде погано. Вийшов, а колий знову зайшов - показав ніж з кров'ю. Сказав "бери, витирай кров свого чоловіка". Потім він вивів мене і посадив на лавку. Сказав, що я буду сидіти тут до наступного ранку. Я сиділа і мовчала. Потім товстий бурят взяв брудний стакан і вивів мене за сітку, де мене видно моєму чоловіку. Вони висипали оливки та плювали на них. Сказали, щоб я збирала все. Вони сказали, що якщо мій чоловік підійде, то його вб'ють. Я йому махнула, щоб він не йшов. Я зібрала все і сіла на лавку. Потім знову прийшов товстий бурят. Він сказав, щоб я віддала ключі від машини. Я почала благати, щоб він не чіпав моїх дітей. Він сказав, що вирішить сам, що робити з моїми дітьми. Через годину товстий бурят вивів мене, віддав паспорт, телефон і сказав, що якщо ще раз буде якесь криве слово, то я сяду на 10 років, згідно якогось закону рф. Поки я йшла до машини, мене 10 разів знудило", Саша Кот Читайте також: Старобільські запроданці сьогодні святкували день росії - країни, що стала вбивцею Отримуйте новини там, де зручно! Ми в Telegram Ми в Facebook Ми в Instagram Ми в Viber