До початку повномасштабного вторгнення у Лиманському ліцеї навчалося близько 225 учнів й працювали 26 вчителів. З приходом російської окупації, освітній процес у селі перетворився на інструмент тиску. Як згадує директорка, ще будучи в окупації, до неї та інших вчителів приходили російські військові. “У нас вдома все перевірили та пішли. Але є колеги, які піддавалися постійному психологічному тиску з боку окупаційної влади та незаконним затриманням. На щастя, більшість, а саме 14, виїхали і продовжують працювати у своєму рідному ліцеї”, - каже пані Надія. В евакуації заклад освіти розпочав роботу “з чистого аркуша”. Оскільки Надія була однією з небагатьох директорів Старобільської громади, хто покинув тимчасово окуповану територію та залишився при цьому в Україні, вона взяла на себе відповідальність за роботу евакуйованого Лиманського ліцею. “У перший рік, особливо влітку, було дуже багато роботи. До нас зверталися випускники, бо ж ми отримали свідоцтва про освіту усіх закладів освіти Старобільської громади. Причому, дзвонили, наприклад, з Марківки в надії, що у нас можуть бути і їхні документи”, - розповідає вона. Вчаться діти з багатьох областей й Криму Паралельно з цим тривала колосальна робота з підготовки до нового, першого навчального року в евакуації. “Станом на 1 вересня 2022 року ми набрали 555 учнів. А вже під кінець року у нас навчалося 650 здобувачів освіти. Ось з такою великою цифрою ми закінчили наш “перший воєнний рік”. Зараз же ми маємо 447 ліцеїстів ”, - додала директорка. Серед учнів - не лише діти з укрупненого Старобільського району, але й з Херсонщини, Запоріжжя, Харківщини та окупованого Криму. За словами пані Надії, основна кількість учнів проживає за кордоном, тому має потребу саме в дистанційній освіті. “Часто діти не можуть піти до місцевих шкіл за кордоном через мовний барʼєр. А приватні школи коштують занадто дорого для наших переселенців. Тому ми завжди шукаємо можливість долучити їх до нашої програми, аби діти продовжували здобувати українську освіту та не втрачали своєї ідентичності”, - сказала пані Надія. Окремою категорією учнів є ті, які знаходяться на ТОТ. Розповідати детально про це у статті ми не будемо, враховуючи безпекові нюанси. “З кожним новим роком їм стає складніше. Але не зважаючи ні на що, вони продовжують своє навчання. У нас є учні з окупованого півострова, які доєдналися до нашої програми вже після повномасштабного вторгнення. Всі переживали, як це буде відбуватися, адже вони роками не мали доступу до української мови, але прагнуть отримати саме українські документи про освіту, і вони вчаться”, - розповіла директорка. Серед учнів 11-го класу є воїн, якому вже за 20 років. Як розповіла пані Надія, раніше він закінчив тільки 9 класів, а тепер йому потрібна повна середня освіта, аби просуватися по службі. “Він виходить на заняття, навіть перебуваючи в госпіталі після поранення, щоб отримати атестат”, - каже вона. Показують результати Окрім цього, пані Надія додала, що не дивлячись на повітряні тривоги, перебої з електроенергією та інтернетом, вони продовжують навчальний процес всупереч всім викликам. Діти не тільки навчаються, а й є активними учасниками конкурсів, олімпіад, акцій. “Маємо дуже багато переможців, які нагороджені Дипломами І, ІІ, ІІІ ступенів у районних, обласних предметних олімпіадах та мовно- літературних конкурсах. Дві учениці стали переможницями завершального конкурсу імені Петра Яцика (3 місце - дистанційно) та олімпіади з біології ( 3 місце - очно у місті Ужгороді). Наші вчителі та учні докладають максимум зусиль, не дивлячись на всі виклики воєнного часу”, - сказала вона. Освіта в окупації: випитування замість уроків Тим часом у будівлі ліцею в окупованому селі нова “адміністрація” нищить усе українське. Пані Надія розповіла, що до викладання у Лиманському ліцеї залучили людей без педагогічної освіти: колишніх техпрацівників, бухгалтерів та торговців з ринку. “І це проблема, бо людям доводиться переводити своїх дітей до міських шкіл, бо там хоча би є вчителі за фахом, а в селах викладають люди без педагогічної освіти”, - розповідає освітянка. Окрім цього, вона додала, що вчителів зобов’язують випитувати у дітей інформацію про родичів, які виїхали або воюють. У школах панує атмосфера залякування: в учнів можуть відібрати телефон для перевірки або застосувати фізичну силу. Ксенія Новицька