Однак навколо подій у Старобільську залишається багато запитань. Ми зібрали відомі факти, версії та обставини, які потребують окремого аналізу. Що саме було уражено Йдеться про будівлі евакуйованого ЛНУ ім. Шевченка, які після окупації захопили росіяни. Наскільки відомо редакції, там окупанти розмістили так звані «Старобельский факультет (филиал) ФГБОУ ВО “ЛГПУ”» та «Старобельский профессиональный колледж». Постраждав гуртожиток, який, судячи з усього, використовувався "факультетом ЛГПУ", та "червона будівля" - навчальний корпус "професійного коледжу". Руйнацій зазнали і інші будівлі поряд. Чому слова про «загиблих дітей» є маніпуляцією Окупаційні ресурси та російські посадовці називають загиблих і постраждалих «дітьми». Це емоційно сильне формулювання, але воно не повністю відповідає відомим фактам. За оприлюдненою інформацією, усі постраждалі були старші за 14 років, а більшість — повнолітні. Серед загиблих, чиї імена відомі, лише одній студентці було 18 років, інші були ще старшими. Тобто неповнолітні люди не загинули взагалі. Звісно, це не скасовує трагедії загибелі молодих людей. Але показує, що російська пропаганда свідомо використовує слово «діти», щоб посилити емоційний ефект і створити потрібну політичну картинку. Версія перша: студентів у гуртожитку не було, а все було постановкою У мережі з’являлися припущення, що студентів у гуртожитку нібито не було, а події могли бути постановкою. Надійних доказів на користь цієї версії редакція не знайшла. Навпаки, так званий «Старобельский факультет» має активні сторінки у соцмережах, де регулярно публікували фото й відео з життя навчального закладу. У відкритому доступі є і відео з гуртожитку. Крім того, місцеві мешканці публікують некрологи, згадують загиблих студентів і пишуть, що знали їх особисто. Для невеликого міста повністю вигадані особи були б надто ризикованою фальсифікацією — таку підробку швидко викрили б самі старобільчани. Тому версія про повну постановку наразі виглядає слабкою. Версія друга: поруч зі студентами могли бути військові Ця версія виглядає значно серйознішою, хоча й не має достатньо підтверджень для остаточного висновку. Якщо так званий «Старобельский факультет» справді виглядає як діючий навчальний заклад, то ситуація з «професійним коледжем» викликає більше запитань. Останні публікації на сайті та сторінці коледжу у «Вконтакте» датовані 2025 роком. Водночас на сайті є розділ для дистанційного навчання — із Zoom-кімнатами та кодами доступу. Один з іноземних журналістів, яких росіяни привезли до Старобільська після удару, розповів виданню «Медуза», що у гуртожитку бачив речі, схожі на типові речі студентів. За його словами, у нього не виникло сумнівів, що там жили саме студенти. Водночас у зруйновану старовинну будівлю (червоний корпус), де розташовувався саме «професійний коледж», журналістів не пустили. Їхній маршрут був суворо обмежений, а виходити за оточений стрічкою периметр заборонили — нібито з міркувань безпеки. У мережі також поширювали фото наказу про заселення до гуртожитку військової частини 28388 — 88-ї окремої мотострілецької бригади. Однак із цим документом є проблема: існують дві дуже схожі версії. В одній документ підписаний Барковим, який очолює коледж, в іншій — Барановим. При цьому підписи виглядають ідентичними, відрізняється лише надруковане прізвище. Втім, походження цього документа та його копії зі зміненим прізвищем невідоме редакції. Поява дубліката може бути пояснена підробкою або намаганнями окупантів дискредитувати документ, оприлюднений через інформаційний виток. Ще один аргумент, який поширювали українські канали, — двоярусні ліжка в гуртожитку. Їх трактували як ознаку розміщення військових. Але такі ліжка були в гуртожитку ще до окупації, оскільки дозволяли Луганському національному університету поселити більше студентів на обмеженій площі. Також деякі українські блогери згадували відео про військово-спортивний центр «Воин», в якому окупанти готують пілотів дронів з місцевої молоді на Луганщині. Подавалось так, нібито це відео зняте саме в ураженому навчальному закладі. Але редакції не вдалося знайти жодних доказів цього: у самому відео не вказано ні точного місця, ні навіть міста де це відбувається. Водночас редакції відомо від кількох свідків, що на початку окупації приміщення ЛНУ ім. Шевченка, на базі яких окупанти створили свій коледж, використовувалися військовими. Є окремі повідомлення, що військові могли бути там і зараз. Але цих свідчень замало, щоб стверджувати це напевно. Відомо інше: Старобільськ після окупації наповнений російськими військовими. Це очевидно хоча б тому, що на більшості відео з міста, які потрапляють у мережу, можна побачити російську військову техніку. Важлива деталь: під час розбору завалів територію оточили і не пускали людей, які хотіли допомогти. Це могло бути звичайним заходом безпеки. Але також могло дати окупантам можливість прибрати або приховати те, що не мало потрапити на камери. Версія третя: удар міг бути провокацією самих окупантів Генеральний штаб ЗСУ після подій у Старобільську заявив, що Збройні сили України завдають ударів лише по військових об’єктах і дотримуються норм міжнародного гуманітарного права. Також Генштаб повідомив, що в районі Старобільська було уражено один зі штабів російського підрозділу «Рубікон». При цьому у заяві не уточнювалося, чи був цей штаб саме у будівлях коледжу або гуртожитку факультету. За інформацією, що підтвердили джерела редакції в Старобільську, тієї ж ночі було вщент розбито продуктову базу біля Міськгазу — точніше, об’єкт, який раніше був продуктовою базою. Не виключено, що саме там міг розташовуватися штаб «Рубікону». Є й інші дивні обставини. Свідки зі Старобільська в інтерв’ю окупаційним медіа описували події так: близько 22:00 оголосили повітряну тривогу, студенти пішли в укриття. Потім у місті були влучання, але не по навчальному закладу. Після цього тривогу скасували, студенти повернулися до гуртожитку. А вже пізніше, без нової тривоги, сталися удари, які призвели до загибелі людей. Це викликає питання: чому тривогу не оголосили повторно? Версія з провокацією це пояснює – можливо було потрібно, щоб були жертви серед студентів. Окупанти у різних повідомленнях називали різну кількість ударів по навчальному закладу — від 4 до 16. Водночас вони стверджують, що ударів завдали безпілотники. На фото й відео з місця події показували уламки, схожі на частини БпЛА. Однак військові, з якими поспілкувалася редакція, звертають увагу, що характер частини руйнувань більше схожий на наслідки авіабомби або ракети, хоча напевно сказати це теж не можна. Чи могли окупанти бути зацікавлені у такій провокації? Так, тому що події у Старобільську дали росії медійний привід для нової хвилі погроз і ескалації. Ще до удару президент України Володимир Зеленський, посилаючись на дані розвідки, повідомляв, що росіяни готують удари по так званих «центрах ухвалення рішень» у Києві. А вже 25 травня російське МЗС заявило про намір завдавати ударів по Києву, пояснюючи це саме подіями у Старобільську та «переповненою чашею терпіння». Хто винуватий Насправді, навіть якщо припустити, що українські розвідники припустилися помилки й влучили в цивільний об'єкт, треба пригадати контекст. Діти, справжні діти, а не молоді дорослі люди, гинуть від російських дронів і ракет регулярно, вже п'ятий рік повномасштабного вторгнення. І кремль вдається до неймовірних зусиль, щоб переконати свій електорат, що цього немає – відключає інтернет, маніпулює інформацією і відверто бреше. А ще потрібно розуміти, що війна – це як скринька Пандори. Якщо її відкриваєш, то неможливо втримати все те насильство, лють, ненависть, які призводять до людських жертв. Саме росія, точніше путін і його прихвосні почали війну, коли у 2014 році скористалися слабкістю України через втечу президента і зміну влади. Можна скільки завгодно шукати виправдання, звинувачувати Америку, майдан, рептилоїдів. Але війна почалася саме тоді, коли російські військові без розпізнавальних знаків зайшли в Крим і зробили те, що зробили. Чи можна виправдати чимось початок війни, якщо на тебе не напали? Раніше в школах навчали, що ні. "Ніколи знову". Але поступово на росії все це змінилося. Вони з усіх сил намагаються щось "повторіть". А потім не розуміють, чому загинули невинні студенти. Олексій Дмитренко