Одного не дуже приємного ранку літній старобільчанин прокинувся і відчув, що він не в нормі. Спросоння він не відразу зрозумів у чому проблема, але коли до нього заговорила дружина, а він нічого не второпав, стало очевидно – щось не так із слухом. Врешті дійшов висновку, що не чує на одне вухо зовсім. Звісно, вирішив звернутись за медичною допомогою. Але в лікарні з’ясувалось, що єдиний у Старобільську лікар-оториноларинголог у відпустці і його ніхто не заміняє – бо нікому. Тож довелось чекати. Але ЛОР не з’явився ні через тиждень, ні через два і навіть через місяць. Люди пропонували літньому чоловіку звернутись до приватного медцентру, але заощаджень у старобільчанина не було, отже він чекає і досі. Ця історія справжня, а ім’я старобільчанина ми не називаємо, щоб не наражати на переслідування. Чи відсутність оториноларинголога – єдина проблема з медициною в окупованому Старобільську? Ні. Постійні черги та інші негаразди – просто цитати з старобільських соцмереж «Чому в Білокуракиному можна потрапити на прийом до лікаря через «живу» чергу, а в нас люди за талонами чергу о 4 ранку займають?» «Чому в «Медікал сіті» розгорнутий аналіз мені оцінили у 8400р. (приблизно 4500 грн)?» «У нашій поліклініці треба здоровим лікуватись. Хворий не витримає вистояти в черзі, щоб потрапити до дільничного за направленням. Наступного дня у новій треба з ранку якнайраніше талон узяти, а потім потрапити ще треба до лікаря (якщо витримаєш до цього часу) і якщо лікар є. Це в нас тільки таке?» «У нашому місті — медична катастрофа. Чому в нас таке? Чому ми повинні їхати до Білокуракиного… там люди у поліклініках лікуються безкоштовно, а ми повинні платити тут. Чому наші лікарі приймають у платних центрах, а в поліклініку їх не зженеш?! Уже й начальника поміняли, а сенсу жодного, хоча водолікарню, здається, якось зберегли. У республіці є свій медуніверситет, дехто вчаться на бюджеті — за гроші держави, отже, має відпрацювати. Питань багато. Але Старобільськ ніби нерідний у сім’ї» «Прийшла до нової поліклініки о 14:00 із гострим болем. А там порожньо. Що це за робочий день такий? Перепрацювалися… Робочий день — 8 годин. За що вони отримують гроші????? Господи, скрізь безлад. Чому ми повинні їхати у відділення, платити, просити, щоб надали допомогу, або в платну клініку? Чому поліклініка не працює як належить???» І ось вже зовсім якась дика ситуація: «Добрий вечір, хочу поділитися ситуацією, яка сьогодні сталася в поліклініці. Подавали документи на переоформлення рф щодо інвалідності у жовтні, і ось я прийшов забрати картку та дізнатися, як просувається справа. Приїхав додому та здивувався, чому медична карта така тонка. ВИЯВИЛОСЯ, що були ВИРВАНІ всі листи з початку хвороби — всі виписки… Довелося їхати назад. На питання, навіщо вони це вирвали??? відповідь: «не було ксерокопій». Хоча всі ксерокопії були надані. Будьте уважні — такі дані можуть ось так зникнути, а потім спробуй доведи». Не вистачає кадрів Схоже, що більшість зі згаданих проблем може бути пов’язано з недостачею професійних кадрів у мед закладах окупованого міста. До нас потрапив фрагмент документу, виданого окупаційною владою минулоріч, де вказано (мовою оригіналу): «Согласно информации, предоставленной ГБУЗ «Старобельская ЦРБ» ЛНР, укомплектованность медицинскими работниками учреждения составляет 82% от потребности, в том числе: врачей – 62%, среднего медицинского персонала – 89% от потребности…» Тут особливо кидається в очі показник у 62 відсотки. Щоб краще його зрозуміти ми звернулись з проханням прокоментувати його Олександри Антоненко, директорки релокованого Старобільського центру первинної медицико-санітарної допомоги (ЦПМСД). «62 відсотки лікарів від потреби – це, звісно, дуже низька комплектація. Можна сказати, що лікарів у Старобільську не вистачало і до окупації, але такою низькою вона не була. Наскільки я пам’ятаю, в Старобільській лікарні до повномасштабної війни було понад 80%, а в ЦПМСД навіть більше 90% від потреби», - відповіла Олександра Антоненко. Причини Чому ж за влади окупантів склалася така ситуація? Причина перша – лікарі виїхали. Річ у тому, що лікарі – це затребувані спеціалісти майже усюди. Саме тому вони зазвичай можуть обирати, де їм працювати. Після повномасштабного вторгнення багато лікарів виїхали зі Старобільська і оселилися в інших містах України або за кордоном – їм це було легше, ніж багатьом іншим, адже вони можуть працевлаштуватись, навіть з урахуванням того, що в інших країнах для цього потрібно вивчати мову, доводити свою кваліфікацію, проходити якесь навчання тощо. Теж саме стосується спеціалістів із зруйнованих росіянами міст, таких як Сіверськодонецьк, Лисичанськ та інших – зрозуміло їх бажання поїхати якнайдалі від зони бойових дій, хоча б вглиб росії. Заманити ж росіян надовго переїхати до неблагополучної «лнр» теж не дуже вдається, хоча спроби й були. Причина друга – небезпека бути мобілізованим. У соцмережах часто пишуть, мовляв, треба залучати молодь, адже є у «республіки» медичні навчальні заклади. Проте, з молоддю, схоже, відбувається теж саме. Не допомагає навіть новоприйнятий рф закон про те, що після закінчення навчання медики мають відпрацювати не менше трьох років у державних закладах. До речі, Луганська ОВА повідомляла,що після ухвалення цього закону молодь почала масово кидати навчання, адже відпрацювання у держзакладах може привести до примусової мобілізації або «довгострокового відрядження» у зону бойових дій. Це реальний ризик і для досвідчених медиків. Під час мобілізації (указ 21.09.2022) лікарі призиваються першими. Лікарі – одна з найзатребуваних професій у війську. Причина третя – конкуренція з приватним сектором Приватні медцентри можуть відтягувати частину кадрів на себе. Можливо, вони можуть запропонувати кращі умови, ніж держустанови. Російська влада намагається якось це змінити, підвищують зарплати, ще щось – але поки що, очевидно, не дуже успішно. Отже, якщо потрібно висновок, то для старобільчан, що залишились в окупації, він не втішний – найближчим часом державні медпослуги в місті навряд значно покращаться. Тож, бережіть здоров’я і відкладайте за можливості гроші - інколи це може врятувати життя. Олексій Дмитренко