Хто балотується від створеного росією округу №25 і що відомо про кримінальні провадження щодо кандидатів, ми розповіли в першій частині — «Кого росія веде до держдуми від окупованої Луганщини». У цьому матеріалі пояснюємо, чому передбачуваний результат не робить голосування непотрібним для кремля і як до кампанії залучають жителів захоплених українських міст. Що обирають і чому кількість партій не дорівнює конкуренції З 18 до 20 вересня 2026 року росія планує провести вибори до державної думи. Із 450 депутатів половину обирають за партійними списками, половину — в одномандатних округах. Виборець голосує окремо за партію та за кандидата від округу. У другому випадку достатньо набрати більше голосів, ніж суперники. Така система дозволяє партії отримати значно більшу частку місць, ніж її частка голосів за федеральний список. Перемога в окрузі приносить цілий мандат, навіть якщо більшість виборців сукупно підтримала інших кандидатів. На окупованій Луганщині росія створила два округи, у кожному зареєстрували представників п’ятьох парламентських партій. Проте наявність кількох назв у бюлетені ще не означає можливості змінити політичний курс. Після усунення федерального списку «Яблука» в загальноросійському партійному голосуванні не залишилося відкрито антивоєнної альтернативи. Проте, у будь якому випадку - вибори на захопленій території України незаконні незалежно від кількості учасників або оголошеного результату. «ИнформУИК» та пропаганда "сво" «ИнформУИК» — російський проєкт адресного інформування виборців. Представники дільничних комісій обходять квартири й будинки, повідомляють про дати, місце та способи голосування. Саме так його завдання описують російські місцеві адміністрації. На окупованій Луганщині до цього додали розважальні відео. У Ровеньках використали кокошники й російські народні танці, у Старобільську — образ Остапа Бендера. Звертаємо увагу українців в окупації, що такі начебто невинні відео можуть набути статусу доказів у кримінальній справі. Адже герої цих роликів беруть участь в організації незаконних виборів, а також займаються глорифікацією країни, що руйнує міста і вбиває їх співвітчизників. Поряд із розважальною кампанією окупаційні структури використовують прославлення учасників російської війни. За повідомленнями окупаційних ресурсів, дільницям №46 та №72 присвоїли імена Ігоря Давидова й Олексія Ковальова. Обидва загинули, воюючи проти України. Окупаційна виборча комісія заявила, що планує продовжувати цю практику. У матеріалах про ці рішення створений окупаційні ресурси Давидова представляють як студента луганського педагогічного закладу та російського військовослужбовця, який загинув у серпні 2025 року. Ковальова — як працівника педагогічного університету, який долучився до окупаційних збройних структур ще 2014 року, повернувся до них у лютому 2022-го та загинув у березні того ж року. Під час церемоній представниця окупаційної комісії Мар’яна Сумська на камеру пов’язувала їхню загибель із «мирним майбутнім» і "виконанням громадянського обов’язку на виборах". Такий зв’язок має конкретний пропагандистський зміст: участь у голосуванні подають поруч із вшануванням людей, які воювали за окупацію української території. Дільниця стає місцем поширення офіційного виправдання війни. Агресію проти України тут представляють як боротьбу за «мирне майбутнє», а участь у незаконних виборах — як продовження справи загиблих військових. Як із партійного бюлетеня прибрали «Яблуко» 10 серпня 2026 року Верховний суд росії скасував реєстрацію федерального списку «Яблука» за позовом партії «родіна». До цього список уже допустила російська ЦВК. Позивач заявляв про порушення виборчої кампанії; керівник «Яблука» Микола Рибаков заперечував обвинувачення та називав справу політично мотивованою. Про рішення зокрема повідомили Reuters та Euronews. Партія йшла на вибори із закликами до припинення вогню, дипломатії та миру. Її усунення позбавило виборців можливості підтримати цей федеральний список, а партію — використовувати загальнонаціональну кампанію для поширення своєї позиції. Однак заборона стосується лише федерального списку. Частина кандидатів від "Яблука" продовжує балотуватися в одномандатних округах. За оглядом «Нової газети Європа» від 12 вересня, у кампанії залишалися 118 таких кандидатів у 47 регіонах. Звісно, що на Луганщині їх немає. Питання не тільки в тому, як рахуватимуть голоси. Частину вибору обмежили до відкриття дільниць: федеральний антивоєнний список спочатку зареєстрували, а потім вилучили з кампанії. Це не дозволяє виміряти його підтримку за результатами голосування. Про що сперечається російська опозиція Після усунення списку «Яблука» противники кремля не виробили єдиної стратегії. Фонд боротьби з корупцією закликав голосувати за будь-яку партію, крім «єдиної росії», а в округах — підтримувати найсильніших її суперників за рекомендаціями «Розумного голосування». Юлія Навальна й Максим Кац також виступили за голосування проти партії влади. Логіка цієї тактики — зменшити кількість її мандатів, навіть якщо голос доведеться віддати представнику іншої партії, яка підтримує війну. «Яблуко» пропонує інший підхід: підтримувати своїх кандидатів там, де вони залишилися, а федеральний бюлетень зробити недійсним, не обираючи жодної допущеної партії. Прихильники бойкоту вважають, що сама участь допомагає владі демонструвати прийнятність процедури. Це суперечка про способи висловити протест у росії, а не рекомендація жителям окупованої Луганщини брати участь у незаконному голосуванні. Жодна з тактик не усуває контролю влади над допуском кандидатів, медіа та виборчими комісіями. Не можна гарантувати й те, що протест відобразиться в офіційному підсумку. Нагадаємо, що СБУ закликала українців не брати участь в незаконному заході, яким без сумнівів є проведення російських виборів на тимчасово окупованих територіях України. Рейтинги, прогнози й вибір, якого немає У рейтингах ВЦИОМ, оприлюднених 11 вересня, підтримка «єдиної росії» становила 37,4%. Дані стосуються тижня з 31 серпня до 6 вересня. Водночас у прогнозі від 10 вересня центр очікує для партії 51–53% голосів, для КПРФ — 13–15%, «нових людей» і ЛДПР — по 9–11%, «справедливої росії» — 4–6%. Ці числа не можна порівнювати як два однакові вимірювання. Рейтинг описує відповіді опитаних, прогноз — модель очікуваного підсумку з урахуванням участі у виборах та інших поправок. ВЦИОМ окремо прогнозує явку на рівні 51–53%. Незалежна група ExtremeScan у проміжному телефонному опитуванні 4–10 вересня отримала іншу картину. Серед тих, хто визначився з партією, «єдину росію» назвали 35,6%. У моделюванні бюлетеня з «Яблуком» за нього готові були голосувати 18% усіх опитаних — 24,6% серед тих, хто визначився. Це проміжні дані 800 респондентів із запланованих 1600, а питання про «Яблуко» описує гіпотетичний вибір. Вони не доводять, що партія неодмінно отримала б такий результат. Проте показують, чому виключення учасника змінює сам предмет голосування: його потенційний електорат не зникає, але підтримати його список уже неможливо. Що показали вибори 2016 і 2021 років За офіційними результатами виборів 2016 року «єдина росія» отримала близько 54,2% голосів за партійний список і 343 місця з 450. У 2021 році — 49,82% і 324 місця. Отже, навіть із часткою голосів меншою за половину вона зберегла понад дві третини мандатів. Система округів допомагає пояснити різницю між голосами й місцями, але не відповідає на питання про достовірність самих протоколів. Їх досліджує, зокрема, фізик та електоральний аналітик Сергій Шпількін. Він зіставляє явку й результати партій на окремих дільницях. Один із підозрілих малюнків — різке збільшення голосів за партію влади там, де явка надзвичайно висока, без відповідного зростання підтримки інших партій. Додавання бюлетенів за одного учасника одночасно підвищує і його результат, і явку — саме такі ознаки шукає аналітик. В інтерв’ю «Радіо Свобода» після виборів 2016 року Шпількін оцінив можливі приписки на користь «єдиної росії» приблизно у 12 мільйонів голосів. Без них, за його моделлю, результат партії становив би близько 40%. У першому аналізі виборів 2021 року він оцінив аномальну частину приблизно в 13,8 мільйона голосів, а підтримку партії на ймовірно нефальсифікованих дільницях — у 31–33%. Ці розрахунки оприлюднила «Новая газета». Це оцінки статистичної моделі, а не поіменний перелік сфальсифікованих бюлетенів і не встановлена судом кількість вкидань. Їхня точність залежить від припущень про нормальне голосування та відмінності між дільницями. Проте вони дають підстави перевіряти офіційні результати, а не сприймати оголошений відсоток як безпосередній вимір суспільної підтримки. Чому три дні та електронне голосування потребують окремої уваги Багатоденне голосування зручніше для частини виборців, але ускладнює безперервне спостереження. Контролювати потрібно не лише видачу й підрахунок бюлетенів, а й їхнє зберігання між днями. Більша тривалість означає більше часу та людей для незалежного контролю. Самі три дні не є доказом порушення, однак захист бюлетенів уночі стає окремим питанням. Для дистанційного електронного голосування проблема інша: спостерігач не може простежити рух голосу так само, як паперового бюлетеня. Електоральний експерт у матеріалі «Нової газети Європа» наголошує на обмеженому незалежному контролі та ризику примушування до онлайн-голосування на роботі. Непрозорість не доводить, що кожен електронний голос сфальсифікований. Вона означає, що для довіри до підсумку потрібні перевірки, яких не замінює запевнення оператора системи. Ці загальноросійські ризики лише частково стосуються окупованої Луганщини, адже на захоплених територіях росіяни вирішили не застосовувати електронне голосування. Неочевидні вигоди кремля від передбачуваного результату Навіть у керованій системі вибори визначають розподіл мандатів, кар’єри кандидатів і співвідношення сил між лояльними партіями. Влада також отримує інформацію про здатність місцевих керівників організувати кампанію та залучити людей. Тому передбачувана перемога партії влади не робить байдужими для кремля явку, результат в окремих регіонах і масштаб невдоволення. Reuters у матеріалі від 10 вересня пише, що кремль стежить за явкою та підсумками як за індикаторами суспільних настроїв на тлі тривалої війни. Для окупованих територій кампанія має додаткове значення. росія включає українські міста до своїх округів, направляє туди представників комісій і показує їхню роботу як звичайне державне адміністрування. Костюмовані обходи допомагають створювати цю буденну картинку; дільниці з іменами загиблих російських військових додають до неї виправдання окупації. За змістом описаних дій і заяв організаторів, кампанія представляє захоплені громади учасниками російського політичного життя, а війну проти України — підставою для гордості й громадянської лояльності. Це спроба нормалізувати окупацію через знайому процедуру голосування. Що залишається за костюмованою картинкою У Ровеньках вибори прикрашають російськими танцями, у Старобільську — літературним персонажем, у Луганську ліплять на стіну меморіальні дошки вбивцям. Але оцінювати кампанію слід за іншими ознаками: кого допустили до голосування, чи можна вільно заперечувати війну та чи доступна незалежна перевірка підсумку. Усунення федерального списку «Яблука» й прославлення учасників агресії показують межі запропонованого вибору. Для кремля голосування може бути інструментом мобілізації та демонстрації контролю. Воно не перетворює окупацію на законне представництво і не змінює статусу Луганщини як території України. Олексій Дмитренко