Дев'ятого лютого 1948 року в Старобільську було заарештовано письменника Івана Савича. Після трирічного перебування в німецькому полоні, Іван Савич приїздить працювати в Старобільський інститут. 17 березня 1946 міністр освіти УРСР підписав наказ "призначити на посаду викладача української літератури Старобільського інституту Івана Савича". Савич завзято та зосереджено працює викладачем. Прямолінійно, без подвійних стандартів використовує під час лекцій терміни "українська держава", "українська нація", "національна ідея та відродження", "українські лідери та літератори". Вислови Савича не залишилися поза увагою МГБ - КДБ, на лекції Савича було спрямовано стенографіста, який й зафіксував все що говорив учитель. Цей факт задокументовано в листі директора інституту до міністерства освіти від 13.01.1948: "надсилається стенограма лекцій з української мови та літератури...витяг та протокол, зазначаємо що Іван Савич допускає ідеологічні помилки та буржуазно - націоналістичні вислови". 6 лютого 1948 року Іван Савич повернувся до Старобільська з відрядження - він був у Києві, де складав кандидатські іспити. Вже за три дні, 9 лютого, його було заарештовано в Старобільську. За спогадами, арешт відбувся в домі, де мешкав учитель. У книзі наказів Старобільського інституту є запис від 27.03.48: "Звільнити з посади старшого викладача української літератури десятого березня, як такого, що репресований органами МГБ". 31.05.1948 року військовий суд виніс вирок Іванові Савичу - 25 років виправно-трудових таборів. Покарання Савич відбував у приполярному місті Інта. Із визначеного строку Савич відбув сім років. У 1956 році його було реабілітовано. За двадцять років життя, з 1940 по 1960 рік, за ґратами Савич провів близько десяти років. Іван Савич - письменник, перекладач, автор близько 30 книжок, почесний громадянин міста Старобільськ, один з кварталів Старобільська названо на честь Івана Савича. "В голодному фашистському полоні, В камінному кар'єрі чи в колоні Не раз отримував я палицю під крик: - Оце тобі, проклятий більшовик! ... На півночі, де снігові завої І вітру злючого надривний свист, Погрозливо лунає від конвою: - Не відставай, недобиток - фашист! Дмитро Лук'яненко