7 грудня 1846 року засновано перший дитячий приют у Старобільську. Само цей приют через деякий час перетворився на жіночий монастир "Всіх скорботних Радосте". У 1845 році Ангеліна Буліч купила маєток для облаштування богодільні для дівчат сиріт. За однією з версій, маєток розташовувався на сучасній вулиці Пушкіна. У маєтку знаходилися житлові будівлі, флігель, господарчі будівлі, сад та озеро. Озеро розташовувалось на території сучасної площі Б. Хмельницького. У приюті дівчат навчали ремеслу та надавили ази шкільних наук. У богодільні приюту знаходилась ікона "Всіх скорботних Радосте". Ангеліна Буліч не зупинилась у своєму милосерді й згодом приют було перетворено в жіночий монастир. У документах 1886 року є дані про Старобільський приют для ночівлі круглих сиріт, у 1904 у Старобільську існують ясла-приют, У 1910 згадується Старобільський дитячий приют. Після закриття монастиря радянською владою в келіях розташовано "дитяче містечко", про це зберігалася стаття місцевої преси. Під час голодомору 1932-1933 рр. у монастирі теж знаходився дитячий будинок. Є дані, що в той час у Старобільському дитячому будинку від "голодної хвороби" померло 38 дітей. На початку ХХІ ст. на сходах до монастиря було знайдено залишене немовля. Ця подія стала однією з тих, що сприяла тому, щоб монастир знову став діючим. Дмитро Лук'яненко